Українська література 17 століття
- Автор:
- Язык: украинский
- Жанр: Европейская старинная литература
Электронная книга - «Українська література 17 століття». Краткое содержание книги:
Отсюдуже егда в Россію прійде, богом послан сьій, да ту закон его сьвершенно устроенньїй предаст, показася всяко подражатель бьіти ізраилского законодавда. Ибо якоже той, с законом к ізраилю пришед, солнечньїя на себі показа луча и того ради возложи на лице своє покров, сице и сей преподобний, россійскій наш законодавец, поистинні просвітися добрими дільї, яко світозарное солнце, якоже и нарицает его церков, тімже и вселися ту в пещеру, аки такожде возла-гая на лице своє покров. Обаче якоже облак, покрьівающ солнечное лице, не может утаити его луч, да не творит дне, сице ниже пещера утаи принесеннаго преподобним отцем нашим Антоніем закона, о нем же той, аки о лучі своей, с пророком к господу глагола:
— Світилиик ногама моима закон твой, и світ стезям моим
Просвіти бо, яко солнце, преподобний сей законодавец россійскую нашу землю законом иноческйм совершенньїм, сіяющим добрьімн діли в пещері, аки світом, н в тмі світя-щим, и сьтвори ей благопріятньїй спасенія день, в нем же благообразно начаша ходити россійстіи сьінове, пріемлющіи благочинний нноческій образ, апостолски вопіюще:
— Се ньіні время благопріятно, се ньіні день спасенія!
К сим же, якоже весь круг земньїй, покрьівающ тожде солнечное лице, не может возбранити ему просвіщати обла-дающих в нощи естественньїх СВІТИЛ луньї и звізд, сице и пещерною землею покровен 'tblir -преподобний отец наш Антоній, аки мьісленное солнце, невозбранно просвіти в Рос-сіи мьісленная світила, обладающая нощію, в нощи нераде-нія нашего о спасеній. От них же сіяющій найпаче преподобний Феодосій. Печерскій нарицается от церкви звіздою росскою, не просто, но сицевою, яже вождь прочіим звіздам является, сі єсть Луною. (Якоже и вся, она первійшія седмь світила небесньїя о себі движимая, яже глаголются планети, от них же не токмо Луна єсть, но и Солнце, нарицаются от учителей седмь звіздами, держимьіми в десници господней.) Обаче прочіи безчисленньш печерскій святьш, иже в законі, принесеннім от преподобнаго Антонія, послідоваша строе-нію преподобнаго Феодосія богоугодні, просіяша свой-ственніа, яко зв-Ьздьі непрелестньїя, на тверді небесной умно-женньїя. И того ради неложно небеси подобною святая чудотворная лавра Печерская показася.
ІЗ «ПОХВАЛИ АНТОНІЮ ПЕЧЕРСЬКОМУ»
Повіствуют исторіи, яко в едном кораблі бяху убрусьі, имущія на себі различная подобія и браней изображенія. Пришед же тамо нікій афіней и смотряше приліжно на изоб-раженную брань, бьівшую нікогда лакедемонам 1 с афіней 2. И се обращся узре лакедем-она на горниці ходяща, ему же перстом показа ону брань и глагола:
— Виждь,— рече,— како сильни суть афіней!
Лакедемон же вькратці отвіща:
— Сильни суть, но на убрусі.
Мало же ли, братіє, имать мір украшающих домьі своя различньїми подобіи и знаки прадідов, дідов и родителеи своих? И, в"ьзирающе на них, сицевьіми словесьі похваляют.я:
— Свят б% челов'Ьк той!
Но отв^щает им ніікто:
— Свят, но на икон-Ь.
Сір'Ьч в словесах, а не в самой вещи, якоже и афінейская кр-Ьпость и мужество, на убрусЬ изображенная.
Взьійдем убо и мьі к преподобному отцу нашему Антонію Печерскому и пріймем в ум богоугодное его житіє, воспоми-нающе, како брася с міром, гЬлом и діаволом. С міром — чрез отверженіе, с гЬлом — чрез умерщвленіе, с діаволом же —• чрез пощеніе и молитвьі. И узр-Ьвше над Т'ІЇМИ ОДОЛ'Ьніе его, испов’Ьмьі, яко кр-Ьпок и силен не на икоі-rb, но самою вещію.
Но о преподобне отче Антоніе! Что тя к сицевьім привлече подвигам?
— Слава вічная Христос: «Да богови жив буду, Хрис-тови сграсляхся» 3,— глаголет с божественньїм апостолом.
Пов-Ьствуется в исторіях о Кир-Ь, цар-fe перском, яко сицевьім ухищреніем граждан своих к подвигом ратньїм поош,ряше. Повела т’Ьм ити в л"Ьс и тамо с многим трудом с'Ьщи дрова, в утр'Ье же вс'Ьх доволн-b (якоже л'Ьпо єсть царем) почте учрежденіем. Таже, собрав вс'Ьх, в'ьпрашаше я, кій день мнится им бьіти лучшій — вчерашній ли, или нинішній, и коего бьі восхогЬли. Ов'Ьщаша вси, глаголюще:
— Ньін'Ьшняго, аки радости и наслажденія дне, понеже вчерашній труда и озлобленія б'Ь.
Кир же:
— Аще таковаго дне в в^ки хощете им"Ьти, подобает вам в-ьмал-Ь потрудитися и братися с враги, им же одол'Ьвше, в eoraTCTBt их и наслажденіи почіете.
Мудро вт>истину Кирово изобр^Ьтеніе се и в Л-Ьпоту к вос-пріятію радости и наслажденія труд, понеже и сам Христос, хотя нас на небеси учредити с собою и от обилія дому своего упоити, не ино изобр'Ьтеніе, токмо труд нам предлагает, глаголя: