Спостерігаючи за англійцями
- Автор: Фокс Кейт
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-562-9
- Переводчик: Марта Госовська
- Жанр: Другие документальные фильмы
Электронная книга - «Спостерігаючи за англійцями». Краткое содержание книги:
Відома дослідниця Кейт Фокс створила дивовижно точний і напрочуд дотепний портрет англійського суспільства. Вона дослідила англійський національний характер під антропологічним мікроскопом і показала читачам дивну та чарівну культуру, що керується цілими кодексами негласних норм та поведінкових кодів. Правила розмов про погоду чи секс, споживання їжі чи флірт, чим відрізняється «іронічний садовий гном» від звичайного, закони облаштування оселі, видимі та невидимі класові індикатори, особливості славнозвісного англійського гумору — усе це та багато іншого про звички англійців, їхні примхи, виверти та дивацтва у ґрунтовній та веселій книжці Кейт Фокс.
Напиватися під час першого тижня взагалі-то обов’язково («ви вип’єте безліч пінт пива»). Самовіддана віра англійців у магічну розслаблюючу силу алкоголю просто незламна — без неї інверсія соціальних правил, як-от розмови з незнайомцями, була б беззмістовною. Більшість новачків просто не зібралися б з духом підійти і заговорити до незнайомих людей. Безкоштовний соціальний лубрикант, себто алкоголь, роздають на всіх вечірках та заходах з нагоди тижня першокурсників, все розраховано на те, що новачки понапиваються і поводитимуться розкуто. Розкуто, але дозволених п’яних вибриків доволі небагато: «світити дупою» (показувати сідниці) можна, наприклад, а «світити передом» (показувати геніталії) — ні; сваритись і навіть битись — можна, а от пхатися без черги — все ще строго заборонено; відсмалити перчений жарт можна, а расистський — зась. Соціальна розгальмованість на фоні сп’яніння для англійців — це цілком звичний, впорядкований правилами стан і Тиждень першокурсника, попри всю анархію та дебош, є всього лиш логічним продовженням традиційного ритуалу, коли щоосені, кожного жовтня, всі першокурсники по всій країні скидають окови тих самих соціальних заборон у той самий, випробуваний часом, спосіб.
Наступний важливий у студентському житті обряд зміни стану — це випускні іспити, святкування закінчення іспитів та церемонія вручення дипломів. Це перехід від студентства до справжнього дорослого життя! Студентське життя є таким собі пролонгованим «лімінальним» періодом, таким собі чистилищем, де ти ще не повноправний дорослий, але вже й не підліток. Університет успішно відтерміновує справжню дорослість на три роки. На відміну від інших чистилищ це — таке досить миле: студенти мають майже всі права повноправних членів громади, а обов’язків — майже ніяких. Англійські студенти постійно ниють і жаліються на «непосильне» навантаження, в них завжди «криза есеїв» (це означає, що їм потрібно написати творчу роботу), насправді ж більшість навчальних курсів навряд чи дорівняють у виснажливості пересічній роботі на повну ставку.
Випробування випускними іспитами — це ще один привід вдатися до терапевтичного ритуального скигління, яке, ясна річ, підпорядковується неписаним правилам. Тут важливим є правило скромності: навіть якщо ви відносно спокійні і впевнені щодо іспитів, говорити про це не пасує — треба вдавати гіркий відчай і невпевненість у власних силах, прикидатись, буцімто впевнені у провалі, адже само собою зрозуміло (хоч ви й повторюєте при нагоді і без), що ви й близько не готувалися як слід. Тільки найбільш зарозумілі, самовпевнені та соціально глухі студенти здатні визнати, що ретельно готувалися до іспитів. Таких індивідів мало, і їх, зазвичай, щиро ненавидять.
Признатися, що ви зубрили науку як ненормальні, можна лише в ключі самовисміювання: «Та я собі дупу відсиділа за тими книжками, але все одно ні в зуб ногою в тій генетиці. Я точно провалю іспит! Та й обов’язково буде якесь таке питання, яке не вивчиш добре. Це закон підлості в дії, правда?». Кожен вияв впевненості слід негайно розбавити сумнівом: «Здається, в мене все ок з контрольною з соціології, але статистика — та я собі голову зламаю…».
Елемент забобонів або небезпека виставити себе на посміховисько — може, й важливі фактори, що впливають на поведінку перед іспитами, але припису на скромність дотримуються й після іспитів, по здобутті бажаних результатів. Ті, хто добре впоралися, мають щиро дивуватися успіхові, навіть якщо в глибині душі вони свято вірять, що заслужили його важкою працею. Вигуки на зразок «О, Господи! Не може бути!» — це типова реакція студентів, які отримали хороші результати. Ейфорія ейфорією, та успіх личить списати на чисте везіння («Мені пощастило — попалися всі прості питання»), а не на хист чи важку працю. На честь студентки-медика Оксфордського університету, яка отримала диплом бакалавра з відзнакою, друзі та родичі влаштували святковий ланч, але вона соромливо похнюпилась, відпиралася від похвали і все наполягала на своєму: «Вивчати природознавчі науки зовсім не складно — не треба бути дуже розумним, взагалі, тут вся справа у фактажі — ти просто запам’ятовуєш матеріал і правильно відповідаєш. Це просто папуже повторення».