Спостерігаючи за англійцями
- Автор: Фокс Кейт
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-562-9
- Переводчик: Марта Госовська
- Жанр: Другие документальные фильмы
Электронная книга - «Спостерігаючи за англійцями». Краткое содержание книги:
Відома дослідниця Кейт Фокс створила дивовижно точний і напрочуд дотепний портрет англійського суспільства. Вона дослідила англійський національний характер під антропологічним мікроскопом і показала читачам дивну та чарівну культуру, що керується цілими кодексами негласних норм та поведінкових кодів. Правила розмов про погоду чи секс, споживання їжі чи флірт, чим відрізняється «іронічний садовий гном» від звичайного, закони облаштування оселі, видимі та невидимі класові індикатори, особливості славнозвісного англійського гумору — усе це та багато іншого про звички англійців, їхні примхи, виверти та дивацтва у ґрунтовній та веселій книжці Кейт Фокс.
З нагоди «заручин» англійці, на противагу багатьом культурам, де заручини не менш важливі, аніж саме весілля, не влаштовують гучних святкувань. (Можливо, щоб надолужити своє, ми влаштовуємо гучні гулянки на дівич-вечір та парубоцьку вечірку, які часто бувають довшими і веселішими за самі весілля.)
Довідник Дебрета, ця біблія етикету, нагадує, треба визнати, трохи песимістично, що «важлива функція заручин полягає в тому, щоб дати час родичам нареченого та нареченої призвичаїтись одне до одного, згладити якнайшвидше усі можливі нелади та розбіжності». Це досить промовисто свідчить про ставлення англійців до весілля.
Всі ми знаємо, що весілля мало б бути радісною подією, та в дусі закоренілого песимізму ми його сприймаємо як геєну огненну, сповнену труднощів та небезпек (або, як пише Дебрет, оплот оптимізму, «мінне поле соціальної непевності та логістичне пекло для організаторів»). Щось та й обов’язково піде дуже сильно не так і хтось та й обов’язково смертельно образиться, а якщо ще пригадати віру в магічні розкріпачуючі сили алкоголю, то ми впевнені, що з-під оболонки ввічливих веселощів неминуче прорвуться сімейні незгоди, плачі та сварки. Навіть якщо в день весілля вдасться втримати обличчя, то наступного дня не обійдеться без жалів та взаємних звинувачень. Як би там не було, навіть за найкращим сценарієм, ми знаємо, що вся процедура — суцільний клопіт.
Якщо незгоди виникають через гроші, — а дуже часто так воно і є, не в останню чергу через те, що весілля — захід не з дешевих, то градус незручності тільки зростає. Ми, як і всі інші народи, наполягаємо, що любов та шлюб не мають нічого спільного з грішми і навіть сама згадка про гроші «занижує тон» події. Звична справа, скажімо, коли чоловік тринькає місячну зарплатню, купуючи перстень на заручини (в Америці це може бути навіть вдвічі, а то й в рази більша сума, адже перстень бачиться там як символ статусу, спроможності забезпечити сім’ю), але прямо запитати про ціну персня — неввічливо. Але ж можна здогадуватися мовчки або розпитувати про камінець та оправу, щоб обхідцями вивідати приблизну ціну. Реальну ціну персня знає лише наречений (ну, може, ще менеджер його банку). Тільки вкрай некультурний і вульгарний наречений може хизуватися чи жалітися, як той перстень дорого йому обійшовся.
Весільні витрати, зазвичай, ділять порівну батьки нареченого та нареченої. Щоправда, в наші дні пізніх шлюбів витрати покривають самі наречені і / або бабусі-дідусі та інші родичі шлюбної пари. Незалежно від того, хто взяв на себе левову частку витрат, у промові наречений обов’язково має подякувати батькам нареченої «за чудове свято» (він може обрати якийсь інший евфемізм до слів «гроші» і «рахунки», адже вони під строгою забороною). Якщо батьки, дідусь чи бабуся або інші родичі проспонсорували, скажімо, шампанське або медовий місяць, то їм личить подякувати за «подарунок» чи «допомогу» — при чому, слід уникати слів «заплатили за», адже це було б нетактовною згадкою про гроші. Ми всі прекрасно знаємо, що без грошей тут не обійшлося, та зосереджуватись на цьому — моветон. Типове англійське лукавство! За невинними евфемізмами, буває, ховається неприємна фінансова тяганина, а іноді навіть обурені розбори польотів — хто що оплатив і скільки грошей пішло на вітер задля непотрібних розкошів. Маючи фінансові труднощі, немає змісту йти по світу з торбами, щоб влаштувати дочці непристойно розкішне весілля: деінде у світі це, може б, і вразило людей, але англійці бачать у цьому показуху, вони просто поцікавляться, чому було «не влаштувати скромнішого і простішого свята».
Вочевидь, нам мало труднощів, спричинених грішми чи забороною на розмови про гроші, виникають й інші нескінченні тертя між двома сім’ями, що скоро об’єднаються в одну родину: існує висока ймовірність, що як мінімум один «батьківський набір» буде розлученим, ймовірно, живе в новому шлюбі чи просто живе з новим партнером, та ще й з дітьми від другого чи навіть третього шлюбу.
І навіть якщо ніхто не напивається і не виставляє себе на глум, і ніхто не гнівається, бо його не там посадили, якщо транспорт не підвів і промова дружби нікого не образила, хтось та й обов’язково зробить чи скаже щось неприпустиме. Якось я була в ролі того «когось» — мені було п’ять років і це було моє перше в житті англійське весілля.