Війна Путіна проти України. Революція, націоналізм і криміналітет
- Автор: Кузьо Тарас
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: ДУХ I ЛIТЕРА
- ISBN: 978-966-378-622-3
- Переводчик: Андрей Павлышин
- Жанр: История
Электронная книга - «Війна Путіна проти України. Революція, націоналізм і криміналітет». Краткое содержание книги:
Обидві сторони також звинувачувалися у жорстокому поводженні з військовополоненими. При цьому з боку українських сил задокументовано значно менше випадків зловживань, аніж з боку їхнього противника. «Міжнародна амністія» повідомила, що найбільші порушення відбуваються в районах, контрольованих росіянами та їхніми маріонетками. Як вказує ПАРЄ, за правопорушення та військові злочини на окупованій частині Донбасу відповідальна Росія, оскільки відповідні райони контролюються її озброєним персоналом і залежать від російської фінансової, матеріально-технічної та адміністративної підтримки.
Порушення прав людини, мародерство, викрадення людей, невиправдане застосування насильства та інші зловживання є типовими для всіх конфліктів, у яких беруть участь добровольці та парамілітарні збройні формування, як це показали, наприклад, воєнні дії в Іраку чи Судані. Водночас, як підкреслює експерт Норвезького інституту оборонних досліджень Тор Букволл, у випадку українських добровольчих батальйонів прояви цього явища виглядають «істотно меншими і менш систематичними». На Донбасі, зазначає Букволл, насильство щодо цивільних осіб з боку українських «добробатівців» не мало характеру спланованих дій, у яких можна було б звинувачувати уряд чи керівництво українських націоналістичних політичних сил.
На Донбасі дійсно мали місце випадки катування та вбивства полонених, вчинених бійцями українських збройних формувань. Вірогідними є також свідчення щодо насильницьких зникнень та незаконного тримання людей під вартою в тюрмах СБУ «Міжнародна амністія» задокументувала порушення, вчинені батальйоном «Айдар» на північ від Луганська у 2014 році[1243]. Розслідування звинувачень на адресу військовослужбовців спецроти «Торнадо» призвело до її розпуску влітку 2015 року. За вироком українського суду екс-командир «Торнадо» Руслан Онищенко та семеро його колишніх підлеглих отримали від 8 до 11 років ув’язнення, ще чотирьох засудили до умовних термінів[1244].
«Міжнародна амністія» провела важливе розрізнення між утриманням під вартою на підконтрольній урядові України території (коли «більшість затриманих українською стороною врешті постали перед судом, їм було надано адвокатів та розпочато офіційні судові провадження») та перебуванням у неволі в ОРДЛО[1245]. Парламентська асамблея Ради Європи високо оцінила співпрацю української влади з міжнародними організаціями та початок «судового переслідування осіб, підозрюваних у вчиненні воєнних злочинів й інших порушень прав людини з боку проурядових сил»[1246]. Українські сили не застосовують тривалих затримань, катувань і вбивств активістів і журналістів, що є звичною справою для «ДНР» і «ЛНР». Українська журналістка Марія Варфоломеєва незаконно перебувала в полоні російських маріонеток упродовж 419 днів[1247].
ВИСНОВКИ
Шовіністична російська пропаганда та публічна риторика посадовців і російських націоналістів, спрямовані проти української та кримськотатарської етнічної ідентичності, мови та релігії, створили напружену атмосферу, в якій поточний конфлікт став ще згубнішим, виникли передумови для порушення прав людини та воєнних злочинів.
Більшість порушень прав людини та воєнних злочинів на Донбасі скоїли російські військовослужбовці чинної служби, російські націоналісти-добровольці та російські маріонетки. Цьому не слід дивуватися з чотирьох причин. Перша — це спадщина російського і радянського минулого, коли людське життя не мало жодної цінності. Другою було те, що частина російські бойовиків, перш ніж прибути в Україну, уже мала досвід співучасті у воєнних злочинах в Боснії, Чечні та інших «гарячих точках». Третя причина — це атмосфера вседозволеності, сформована російською пропагандою та публічним дискурсом, у якому всіх українців, не згодних з путінським «російським світом», називають «фашистами», тобто тими, щодо кого допустимі будь-які порушення законів, звичаїв та етичних норм. Четвертий чинник полягає у відсутності відповідальності за злочини, скоєні російськими силовиками раніше у Чечні та Грузії та починаючи з 2014 року на Донбасі. Існує величезна кількість доказів нелюдського поводження з українськими військовополоненими, катування і використання їхньої рабської праці, проте найбільше занепокоєння викликають страти поранених бранців. З українськими солдатами поводилися абсолютно по-варварськи, коли їх захоплювали в полон під час боїв під Іловайськом, на Донецькому летовищі та поблизу Дебальцевого.
1243
Lyudmila Klochko. ‘Report on the Human Rights Mission to the Donetsk and Luhansk Oblasts’, Human Rights in Ukraine, 1 January 2015.
1244
Alexander Rychkov and Oleg Sukhov. ‘Torture, Rape and Murder Accusations Swirlaround Luhansk Volunteer Unit’, Kyiv Post, 26 June 2015; ‘Комбата «Торнадо» засудили до 11 років позбавлення волі’, Дзеркало тижня, 7 квітня 2015.
1245
Amnesty International, Breaking Bodies: 13.
1246
Resolution 2133 (2016) ‘Legal Remedies for Human Rights Violations on the Territories outside the Control of the Ukrainian Authorities’,PACE, 12 October 2016.
1247
‘Мария Варфоломеева: «Говорили: скоро отпустим, ты не виновата. А потом решили, что меня можно показывать по телевизору»’, Левый берег, 6 марта 2016.