Війна Путіна проти України. Революція, націоналізм і криміналітет

Репресії військових трибуналів покликані відволікти увагу від дедалі зростаючої соціальної вразливості жителів ОРДЛО через брак ресурсів для виплати пенсій, зарплат і соцвиплат, що призводить до дезертирства, протестів і страйків. Військові «трійки», що «судять» на основі доносів, насильства та залякування, пише Койнаш, — це «ще одне страхітливе нагадування про найгірші методи радянської влади, явно спрямоване на тероризування населення»[1220].

У низці випадків окупанти з підкресленою зневагою ставилися до поранених і загиблих українських військовополонених. Є відеосвідчення того, як російські маріонетки, зокрема Михайло Толстих («Гіві»)[1221] та Арсеній Павлов («Моторола»), витягували тіла убитих українців із фургонів і скидали їх до рівчака, де залишали непохованими. «Гіві» катував поранених і захоплених у полон українських військових, кидаючи їх на землю, відрізав їхні шеврони, які заштовхував їм до рота і змушував їсти. Командир російських маріонеток, коментуючи загибель українських солдатів, сказав, що вони померли, бо відмовилися добровільно здатися: це був натяк на те, що їх стратили після взяття в полон[1222]. Із сотень українських солдатів, захоплених у полон під Іловайськом, майже всі, кого не стратили, зазнали тортур та жорстокого поводження. Принаймні четверо були страчені через те, що недостатньо швидко виконали наказ роздягнутися. Серед них були Артем Каліберда, який начебто поводився «істерично», і Андрій Лозинський, який попросив дозволити йому подзвонити додому матері. Колишній український військовополонений підтвердив матері, яка шукала свого зниклого під час бойових дій сина, що російські маріонетки наказали пораненим і травмованим полоненим роздягнутися, а потім їх стратили[1223].