Крига. Частини І–ІІ

… Які правила гри в Історію? Чи їх визначає фізика людського світу? Може, скромніше — математика? А може, тільки логіка?

… Відкрилося наступний розділ. 1574, Строґанови отримують від Івана Грозного мільйон зауральських десятин. 1579, Єрмак Тімофєєвіч, козачий отаман і кривавий розбишака з-над Волги, із царським смертним вироком на карку, йде зі своїм загоном за Урал, тисяча диких грабіжників, серед яких польські авантюристи, оскаженілі шляхтичі — вони відкривають, вони підкоряють Сибір, таким був Кортес цієї золотої Америки Сходу: донський козак, і він починав так само, як Кортес, але врешті доправляв у пущу проти туземцев артилерію, яку сплавляли тайгою на човнах. В оповідях, записаних після Єрмакових експедицій, згадано про «волохатих слонів», яких Єрмак зустрів у Сибіру, — або лише почув їхні описи від тунґусів, це не зовсім ясно.

… Кінець XVII століття, голландський купець Еверт Ісбрантс Ідес, збанкрутувавши, випрошує у царя місію до Китаю і кредит на товари з державних сховищ. Цар погоджується, Ідес вирушає крізь Сибір до Китая й повертається, заробивши великі статки. Писар Ідеса, такий собі Адам Бранд з Любека, в 1698 році видав у Гамбурзі спогади про цю поїздку: «Beschreibung der chinesischen Reise». Книжка спричинила фурор, і в 1704 році сам Ідес публікує у Нідерландах власну версію: «Driejaarige Reize naar China». У ній міститься перша інформація про тунґусів і їхні вірування. «Колись це був войовничий і незалежний народ, який населяв величезну територію, але тепер він позбавлений волі. Й узимку, й улітку тунґуси носять хутра, вивернуті щетиною назовні, зшиті з різнокольорових клаптиків. Такий одяг носять і чоловіки, й жінки, молоді й старі — й вони дуже ним пишаються. У юності вони прошивають собі обличчя уздовж і впоперек зачорненими сажею нитками для оздоби (що в цього народу цінується дуже високо), у вигляді невеликих кілець, квадратів, залежно від побажань або примх кожного зокрема. Про те, який страшний біль це мусить породжувати, ласкавий читач може судити сам». Поправилося пов’язку на щоці. Ласкавий читач може… Той шаман направду мав дуже реґулярні рубці на обличчі. У кожному разі, вночі вони здавалися рубцями. Шаман, шаман, горталося нетерпляче, слинячи великий палець. «За кілька миль звідсіля, вище понад річкою, — писав Ідес, — мешкають тунґуси, які мають знаного шамана, або майстра від диявольських справ. Звістки про цього ошуканця зродили в мене бажання побачити його. Він виявився старцем високого зросту, мав дванадцять дружин і не соромився своєї практики. Передусім я ознайомився з його вбранням, що складається з поєднаних між собою металевих пластин у вигляді птахів, сов, ворон, риб, кігтів тварин і птахів, сокир, пил, молотків, ножів, шабель і зображень деяких тварин. Його панчохи на колінах, як і стрій, були із заліза. Так само залізом були вкриті стопи ніг, натомість на руках він мав два великі, виготовлені із заліза ведмежі пазурі. На голові було багато залізних прикрас, а зверху стирчали два залізні оленячі роги». Бранд: «Ми оглянули й обмацали цей убір із найвищим здивуванням. Коли шаман одягнув його на себе, він узяв у руки довгий бубон і почав у нього бити, викликаючи при цьому неприємні для вуха звуки. При звуках бубна всі починають вити, як собаки».