Рукопис, знайдений у Сараґосі
- Автор: Потоцкий Ян
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Піраміда
- ISBN: 978-966-441-411-8
- Переводчик: Виктор Дмитрук
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Рукопис, знайдений у Сараґосі». Краткое содержание книги:
Потім ми побачили молоду особу, яка лежала непритомна в лектиці; біля неї на мулі їхав священик, кропив їй обличчя святою водою і, як видавалося, відганяв дияволів. В кінці процесії ішла довга шерега людей усіх відтінків шкіри, від чорно-ебенового до оливкового, і тільки білого не було серед них.
Поки караван минав нас, ми не подумали про те, аби запитати, що це за люди, а коли пройшов останній, Ребека сказала:
— Правду кажучи, варто було б довідатися, хто це такі.
Коли Ребека говорила це, я побачив чоловіка, приналежного до каравану, який відстав від інших. Я відважився спуститися зі скелі й побіг за цим марудою. А той впав переді мною на коліна й, тремтячи від страху, заволав:
— Сеньйоре злодію, зжалься, не вбивай шляхтича, який хоч і народився серед копалень золота, але й копійки за душею не має.
На це я відповів, що я не злодій і хочу тільки довідатись, ким є ті люди, які щойно пройшли тут.
— Якщо тільки про це йдеться, — сказав, встаючи, американець, — то я охоче заспокою твою цікавість. Давай видряпаємося на цю високу скелю, з неї ми зможемо бачити весь караван. Спереду, сеньйоре, ти бачиш дивно одягнених людей, які відкривають процесію. Це індіанці з Куско й Кіто, сторожа цих прекрасних лам, яких мій пан хоче подарувати найяснішому королю Іспанії та Індії.
Негри є рабами мого пана, а радше були ними, бо іспанська земля не визнає рабства так само, як і єресі, і в ту мить, коли ці чорні ступили на цю святу землю, вони стали такими ж вільними, як ти і я.
Отой літній чоловік, якого ти, сеньйоре, бачиш по праву руку, це граф де Пенья Велес, племінник знаменитого віце-короля з тим же іменем і ґранд першого класу. Той другий старий — це маркіз Торрес Ровельяс, син маркіза Торреса і чоловік останньої спадкоємиці роду Ровельяс. Обох цих сеньйорів завжди поєднувала найтісніша дружба, яку ще більше зміцнить шлюб молодого Пенья Велеса з єдиною дочкою маркіза Торреса Ровельяса.
Ти бачиш звідси цю прекрасну пару. Молодий сидить на чудовому скакуні, наречена ж — у паланкіні, яку король Борнео подарував багато років тому покійному віце-королю де Пенья Велесу.
Зате про дівчину в лектиці, з якої священик виганяє дияволів, мені, сеньйоре, так само, як і тобі, нічого не відомо. Учора вранці я з цікавості підійшов до якоїсь шибениці, що стояла біля дороги. Там я й знайшов цю молоду дівчину, яка лежала між двома повішениками, тож я покликав усіх інших, щоб показати їм таку дивовижу. Граф, мій пан, побачивши, що молода дівчина ще дихає, наказав віднести її на місце нашої ночівлі, вирішив навіть затриматися там ще на один день, щоб можна було краще доглядати за хворою. Незнайомка й справді заслуговує на всі ці старання, бо вона надзвичайно гарна. Сьогодні наважилися перенести її в лектику, але бідолашна весь час слабшає і втрачає притомність.
Дворянин, який іде слідом за лектикою — це дон Альваро Маса Ґордо, головний кухар, а радше управитель графського двору. Обіч нього крокують паштетник Лемада й кондитер Лечо.
— Дякую тобі, сеньйоре, — сказав я, — ти говориш мені значно більше, ніж я хотів почути.
— Нарешті, — додав він, — тим, котрий замикає процесію і має честь говорити з тобою, є дон Ґонсальво де Ієрро Санґре, перуанський дворянин, який походить від Пісарро і Альмаґро і є спадкоємцем їх доблесті.
Я подякував знатному перуанцю й приєднався до своїх супутників, яким переказав усе, про що дізнався. Ми повернулися до табору й розповіли ватажку циган, що зустріли його малого Лонсето й доньку тієї прекрасної Ельвіри, місце якої він займав колись біля віце-короля. Циган відповів, що вже віддавна знає про те, що вони мали намір покинути Америку: минулого місяця вони зійшли на берег у Кадиксі, звідти виїхали тиждень тому й провели дві ночі на березі Ґвадалквівіру, недалеко від шибениці братів Зото, де знайшли молоду дівчину, що лежала між двома повішениками. Потім він додав:
— Мені здається, що ця молода дівчина не має ніякого зв’язку з Ґомелесами; я, в кожному разі, зовсім її не знаю.