Рукопис, знайдений у Сараґосі

Обмін грошей відбувався тоді в Єрусалимі так само, як ще й сьогодні відбувається на цілому Сході. Якщо ви будете в Каїрі чи в Баґдаді, то побачите біля входів у мечеті людей, які сидіть на землі, тримаючи на колінах маленькі столики з рівчачком на розі для зсипання відрахованих монет. Біля них стоять мішечки зі сріблом і золотом, які відкриваються для тих, хто хоче тих чи інших грошей. Цих міняйл називають сарафами. Ваші євангелісти назвали їх транзитами за формою столиків, про які я вам сказав.

Майже всі єрусалимські міняйли працювали на Седекію, а він сам домовлявся з римськими правителями й митниками, піднімаючи чи понижуючи курс грошей відповідно до власної вигоди.

Я незабаром зрозумів, що найкращий спосіб сподобатися моєму дядькові — це як слід пізнати фінансові операції і пильно слідкувати за зростанням і спаданням курсів. Мій намір настільки добре вдався мені, що через два місяці ніхто не смів проводити жодних операцій, не спитавши спершу, що я про це думаю.

Приблизно в той час розійшлися чутки, ніби Тиберій збирається віддати в усій державі наказ переплавити гроші. Срібних монет більше не буде в обігу; їх начебто збиралися перетопити в бруски й відіслати в імператорську скарбницю. Не я вигадав ці чутки, але вважав, що маю право їх поширювати. Можете уявити собі, яке враження вони справили на всіх єрусалимських міняйл. Сам Седекія не знав, що про це думати, і не був здатен прийти до якогось остаточного рішення.

Я вже казав вам, що на цілому Сході міняйли сидять біля входів у мечеті; в Єрусалимі ми мали наші кантори в самому храмі, який був такий великий, що справи, якими ми займалися в одному з його кутків, ніяк не перешкоджали службі божій. Але вже кілька днів як усіх охопив такий страх, що не прийшов ні один міняйло. Седекія не питав моєї думки, але хотів, схоже, прочитати її в моїх очах.

Нарешті, дійшовши висновку, що срібні гроші вже достатньо дискредитовані, я виклав свій план старому. Він уважно мене вислухав, схоже було, що довго роздумував, нарешті сказав:

— Любий Антипо, в пивниці в мене лежать два мільйони золотих сестерцій; якщо твій план вдасться, можеш просити Сариної руки.

Надія здобути руку Сари й вигляд золота, такий завжди привабливий для єврея, привели мене в захват, однак не завадили мені тут же вибігти на вулицю з наміром остаточної дискредитації срібної монети. Германус усіма силами допомагав мені; а я ще й підкупив кількох купців, які за моєю намовою відмовлялися продавати товари за срібло. Невдовзі справа вже зайшла так далеко, що жителі Єрусалиму зненавиділи срібні гроші. Як тільки ми переконалися, що це почуття вже достатньо сильне, то тут же приступили до здійснення нашого плану.

У визначений день я звелів занести до храму все золото в закритих бронзових сосудах і одночасно пустив чутку, що Седекія, який повинен здійснити значні виплати в сріблі, вирішив закупити двісті тисяч сестерцій і пропонує унцію золота за двадцять п’ять унцій срібла. На цій оборудці ми наживали майже сто на сто.