Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Классическая проза » Рукопис, знайдений у Сараґосі
Рукопис, знайдений у Сараґосі - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Рукопис, знайдений у Сараґосі

Электронная книга - «Рукопис, знайдений у Сараґосі». Краткое содержание книги:

«Рукопис, знайдений у Сараґосі» — один з найхимерніших романів світової літератури, справжній шедевр, який підштовхує до щораз нових прочитань та інтерпретацій. За своєю структурою він нагадує китайську шкатулку, відкриваючи яку, ми в найнесподіваніших місцях виявляємо нові, менші шкатулки, а в них — знову нові, і так мало не до безконечності. За багатством змісту йому важко знайти аналоги в світовій літературі. Це захоплююче читання найвищого ґатунку, яке дарує читачам багато інтелектуальних насолод і безліч емоцій у пошуку ключів до таємниць і розв’язання несамовитих загадок. Роман цей можна читати як філософський твір, як містичний роман, як роман жахів, як гру з літературними традиціями, згідно з засадами літератури Просвітництва чи згідно з засадами карт таро. Знайдемо тут і фантастичні мотиви і елементи пригодницького та шахрайського романів, екскурси в теологію, філософію, геометрію і т. д. Сицилійські бандити, пірати, контрабандисти, монахи, рицарі, вчені, купці, жебраки, арабські шейхи, дипломати, солдати, єгипетські жерці, кабалісти, підвладні їм духи, перевертні, нарешті сам диявол стають героями численних розповідей, відчутно приправлених еротикою. Отож, відкрийте для себе химерний, фантастичний, барвистий світ роману Яна Потоцького.
1 ... 175 176 177 178 179 180 181 182 183 ... 279
Перейти на страницу:

Одного вечора Сара зняла свій серпанок і хотіла повісити його на гілках бальзамінового дерева, але вітер у ту ж мить підхопив легеньку тканину й, розвіваючи нею, заніс аж на середину Кедрону. Я кинувся в річку, схопив серпанок і почепив його на кущах біля підніжжя садової тераси. Сара кинула мені золотий ланцюжок, який зняла з шиї. Я поцілував його, а потім уплав повернувся на другий бік річки.

Плюскіт води розбудив старого Седекію. Він захотів довідатися, що сталося. Сара почала розповідати йому, старий пройшов кілька кроків уперед, гадаючи, що стоїть біля балюстради; тим часом же увійшов на скелю, де не було ніяких поручнів, бо їх заступали густі кущі. Нога в нього послизнулася, кущі розійшлися, і старий шубовснув у річку. Я кинувся за ним, схопив його й витягнув на берег. Усе це сталося в одну мить.

Седекія прийшов до тями й, бачачи себе в моїх обіймах, зрозумів, що завдячує мені життям. Він запитав мене, хто я.

— Єврей з Александрії, — відповів я, — звуть мене Антипа; я втратив батька й матір і, не знаючи, що мені робити, прийшов шукати щастя в Єрусалимі.

— Я заміню тобі батька, — сказав Седекія, — відтепер ти житимеш у моєму домі.

Я прийняв запрошення, ні словом не згадавши про товариша, який зовсім не образився на мене й продовжував жити у нашого шевця. Ось так я увійшов у дім мого найзаклятішого ворога й з кожним днем здобував усе більшу пошану людини, яка убила б мене, якби дізналася, що більша частина його маєтку належить мені по праву спадковості. Сара, зі свого боку, з кожним днем ставилася до мене дедалі прихильніше.

Обмін грошей відбувався тоді в Єрусалимі так само, як ще й сьогодні відбувається на цілому Сході. Якщо ви будете в Каїрі чи в Баґдаді, то побачите біля входів у мечеті людей, які сидіть на землі, тримаючи на колінах маленькі столики з рівчачком на розі для зсипання відрахованих монет. Біля них стоять мішечки зі сріблом і золотом, які відкриваються для тих, хто хоче тих чи інших грошей. Цих міняйл називають сарафами. Ваші євангелісти назвали їх транзитами за формою столиків, про які я вам сказав.

Майже всі єрусалимські міняйли працювали на Седекію, а він сам домовлявся з римськими правителями й митниками, піднімаючи чи понижуючи курс грошей відповідно до власної вигоди.

Я незабаром зрозумів, що найкращий спосіб сподобатися моєму дядькові — це як слід пізнати фінансові операції і пильно слідкувати за зростанням і спаданням курсів. Мій намір настільки добре вдався мені, що через два місяці ніхто не смів проводити жодних операцій, не спитавши спершу, що я про це думаю.

Приблизно в той час розійшлися чутки, ніби Тиберій збирається віддати в усій державі наказ переплавити гроші. Срібних монет більше не буде в обігу; їх начебто збиралися перетопити в бруски й відіслати в імператорську скарбницю. Не я вигадав ці чутки, але вважав, що маю право їх поширювати. Можете уявити собі, яке враження вони справили на всіх єрусалимських міняйл. Сам Седекія не знав, що про це думати, і не був здатен прийти до якогось остаточного рішення.

Я вже казав вам, що на цілому Сході міняйли сидять біля входів у мечеті; в Єрусалимі ми мали наші кантори в самому храмі, який був такий великий, що справи, якими ми займалися в одному з його кутків, ніяк не перешкоджали службі божій. Але вже кілька днів як усіх охопив такий страх, що не прийшов ні один міняйло. Седекія не питав моєї думки, але хотів, схоже, прочитати її в моїх очах.

Нарешті, дійшовши висновку, що срібні гроші вже достатньо дискредитовані, я виклав свій план старому. Він уважно мене вислухав, схоже було, що довго роздумував, нарешті сказав:

— Любий Антипо, в пивниці в мене лежать два мільйони золотих сестерцій; якщо твій план вдасться, можеш просити Сариної руки.

Надія здобути руку Сари й вигляд золота, такий завжди привабливий для єврея, привели мене в захват, однак не завадили мені тут же вибігти на вулицю з наміром остаточної дискредитації срібної монети. Германус усіма силами допомагав мені; а я ще й підкупив кількох купців, які за моєю намовою відмовлялися продавати товари за срібло. Невдовзі справа вже зайшла так далеко, що жителі Єрусалиму зненавиділи срібні гроші. Як тільки ми переконалися, що це почуття вже достатньо сильне, то тут же приступили до здійснення нашого плану.

У визначений день я звелів занести до храму все золото в закритих бронзових сосудах і одночасно пустив чутку, що Седекія, який повинен здійснити значні виплати в сріблі, вирішив закупити двісті тисяч сестерцій і пропонує унцію золота за двадцять п’ять унцій срібла. На цій оборудці ми наживали майже сто на сто.

1 ... 175 176 177 178 179 180 181 182 183 ... 279
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)