Рукопис, знайдений у Сараґосі

Якщо, однак, уявити собі зовсім сліпу й глуху новонароджену дитину, то можете бути певні, що вона не буде в стані засвоїти ніяких абстрактних понять. Єдиними поняттями, які вона здобуде, будуть ті, до яких вона прийде за допомогою нюху, смаку чи дотику. Така людина зможе навіть марити про подібні поняття. Якщо вживання чогось завдасть їй шкоди, вона наступного разу зможе від цього утриматись, бо має пам’ять. Але я не думаю, щоб у якийсь спосіб можна було дати їй уявлення про абстрактне поняття зла. Вона не матиме сумління, отже не заслуговуватиме ні винагороди, ні нагани. Якби вона скоїла вбивство, правосуддя не мало би підстав покарати її. І ось вам дві душі, дві частки божого подиху, але які ж несхожі! А вся різниця зводиться всього лиш до двох відчуттів.

Значно менша різниця, хоча все ще дуже велика, існує між ескімосом чи ґоттентотом і людиною з розвинутим розумом. Яка ж причина цієї різниці? Її зумовлює не брак одного чи більше відчуттів, а різна кількість понять і комбінацій. Людина, яка бачила всю землю очима мандрівників, яка ознайомилася з усіма важливими подіями в історії, справді має в голові безліч образів, яких не має селюк; якщо ж вона комбінує свої поняття, зіставляє їх і порівнює, тоді ми кажемо, що вона має знання і розум.

Дон Ньютон мав звичку постійно комбінувати поняття, і з безлічі понять, які він нагромадив, постала, між іншим, комбінація падаючого яблука і Місяця, прикріпленого своєю орбітою до Землі.

Звідси я зробив висновок, що різниця між розумами визначається кількістю образів і вмінням комбінувати їх, тобто, якщо можна так сказати, вона прямо пропорціональна кількості образів і вмінню комбінувати їх. Тут я ще раз попрошу вас хвильку бути уважними.

Тварини з низькою організацією, безумовно, не мають ні волі, ні понять. Їх рухи, як і рухи мімози, є несвідомими. Однак ми можемо припустити, що коли прісноводний поліп простягає щупальці, щоб схопити хробачків, і ковтає таких, які смакують йому більше від інших, то він отримує поняття про погане, добре і краще. Якщо ж він має здатність відкидати поганих хробачків, то ми повинні припустити, що йому не бракує волі. Отже, першою волею була потреба, яка примусила його простягнути вісім щупальців, а поглинуті мікроорганізми дали йому два чи три поняття. Відкинути один мікроорганізм, поглинути другий — це вже стосується до вільного вибору, який випливає з одного чи кількох понять.

Застосувавши ті самі положення до дитини, ми побачимо, що перший прояв її волі походив безпосередньо з потреби. Саме ця воля примушує її припадати вустами до грудей годувальниці, але як тільки вона скуштує молока, то одразу отримує поняття, потім її відчуття дістають нові враження і так вона отримує друге поняття, потім третє і т. д.