Крига. Частини ІII–ІV
- Автор: Дукай Яцек
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Астролябія»
- ISBN: 978-617-664-151-3
- Переводчик: Андрей Павлышин
- Жанр: Пост-апокалипсис
Электронная книга - «Крига. Частини ІII–ІV». Краткое содержание книги:
А в тій величезній парній, побудованій на скелях і більшій у висоту, ніж один поверх, людина могла загубитися, так густо тут було в повітрі від пари, а надто — температура й вологість, і та липка задушливість лазні щось дивне робили з головою, що вже за кілька кроків ішлося крізь сиві клуби, немов крізь нескінченну імлу позаземного краю: вона вирує в очах, спотворює світ, бачений очима. Слід сісти, опустити повіки, подихати рівномірно, спокійно. Саме це в такій лазні найбільша перевага: тисячу речей у її парі побачиш, але ніхто не побачить тебе, прихованого, розмитого.
Уже за хвилину-дві відчулося, як піт важкий і брудний виходить із тіла усіма порами. Це відчуття було таке виразне, таке фізично дошкульне, тобто поза всяким сумнівом породжене організмом, а не розумовими самооманами, що уявилося достоту образ жирних хробаків, подібних до дощовиків чи вугрів, вигодуваних усілякими внутрішніми нечистотами, як вони вичавлюються крізь отвори в шкірі, витікають із них довгими краплями-флеґмами разом із потом, залишаючи м’язову начинку легшою, м’якшою, білішою, ч и с т і ш о ю. Навіть якщо й не очищається, людина цілком певно відчуває себе очищеною після відвідин лазні. Чулося ритмічне хльостання інших гостей парної. Це вдаряє у голову. Потягнулося навпомацки, хлюпнулося в обличчя водою із цебрика. Отож… отож… отож, Янгол Побєдоносцева — це скопець, вихолощений від статі. Проте фон Азенгоф помиляється, гадаючи, наче вбачається у цьому наступному сибірському безумстві, у цьому начебто необхідному й незгрішному шляху до російського спасіння… наче вбачається у цьому щось від Істини. Та ж це натуральне божевілля! Як він міг щось подібне узагалі припустити?
Обтерлося воду й піт із чола, із очей. В імлі оберталися мерехтливі форми. Чи світили тут мороскляними лампами? Тіні голих людей — красивих і некрасивих — пересувалися у випарах; випари доклеювали їм слонячі хоботи, бичачі роги, кінські геніталії, жаб’ячі стопи, янгольські крила. Знову заплющилося повіки. Усе через той шестиденний піст. Замерзається. Кидалося монетку так і сяк, врешті Бенедикт Ґерославський, мабуть, повертається до Бенедикта Ґерославського. Адже від чого почався був граф Ґ’єро-Саський, і всі наступні подібні омани? Від дорогих костюмів, чистої сорочки, пахучих парфумів, від красного персня і брильянтину на волоссі, від міазмів розкоші. Варшава, кам’яниця пані Бернат, обісрана вбиральня, усе смердюче, мерзенне, гідне тільки блювотини життя — чах, і лезо ґільйотини відтяло цю правду. Минулого не існує. Існується теперішньою миттю. І прошу! Танцювалося!
А проте — все це брехня. Замерзається у самому серці Зими, це вже не транссибірська подорож, це Місто Криги, тьмідина тисне; більше не можна бути водночас довільними суперечностями. Чах! Ґільйотина тне до кінця, кожна річ належить або лівій, або правій стороні. Тіло чи дух. Минуще життя чи буття поза часом. Пан Блютфельд чи лікар Конєшин. Літо чи Зима. Людина чи Бог. Прогниле смердюче трухло, що розкладається у спеку під мільйоном мух, — або математика. Тиранія людської випадковости — чи аполітея. Тварина — чи…
Хлюпнулося рештки води. Тільки який у цьому інтерес Біттана фон Азенгофа, щоб Син Мороза не дав себе перетворити на янгола? Немає Щекельнікова, щоби він брав на себе тягар підозр, доводиться труїтися ними самому. А це дедалі важче; дедалі частіше спершу діється, перш ніж уявиться собі з десяток можливостей зради й брехні, й сорому. «Ви підозрілива особа, пане Бенедикте». У порівнянні, мабуть, справлялося таке враження, — бо вони не підозрюють. Підозріливість — це стан непевности, — а вони торкнулися єдиноістини, в їхніх жилах тече тьмідина, заморожує мізки. Як не парадоксально, саме тому Чинґіз Щекельніков становить ідеальний щит: він заздалегідь з н а є, що кожен йому враг, і що зичить йому найгіршого. З ким би він найкраще порозумівся: з однооким Єфремом від святого Мартина.