Ходіння по муках
- Автор: Толстой Олексій Миколайович
- Год: 1972
- Язык: украинский
- Год: "Дніпро"
- Жанр: Военная проза
Электронная книга - «Ходіння по муках». Краткое содержание книги:
Він раптом штовхнув кобилу, і вона, махнувши передом, врізалась глибше в юрбу. Сорокін, перехилившись з сідла, показав пальцем:
— Ось він!
Мимоволі юрба обернулась до того, на кого він вказав. Це був високий, з великим носом, худий чоловік. Він зблід, розчепірив лікті, задкуючи. Чи знав його дійсно Сорокін, чи жертвував ним, як першим, хто потрапив під руки, рятуючи становище, — невідомо… Юрбі потрібна була кров. Сорокін вихопив криву шаблю і, навідліг свиснувши нею, ударив високого чоловіка по довгій шиї. Кров сильним струменем бризнула в морду кобилі.
— Так революційна армія розправляється з ворогами народу.
Сорокін знову штовхнув кобилу і, помахуючи закривавленою шаблею, страшний і блідий, крутився в юрбі, лаючись, погрожуючи, заспокоюючи:
— Ніякого розгрому нема… Розвідники й білі агенти навмисне роздувають паніку… Це вони штовхають вас на грабіж, зривають дисципліну… Хто сказав, що нас розбили? Хто бачив, як нас били? Ти, чи що, мерзотнику, бачив? Товариші, я водив вас у бій, ви мене знаєте… У мене самого двадцять шість ран! Вимагаю негайно припинити грабіж! Всі по ешелонах! Сьогодні я поведу вас у наступ… А боягузів і шкурників жде розправа народного гніву…
Юрба слухала. Дивувались, лізли на плечі, щоб глянути на свого головкома. Ще ричали голоси, але вже серця розгорялись. То тут, то там чути було: «А що ж, він правду каже… І хай веде. І підемо…» З’явились ротні командири, що поховались були, і потроху частини стали відходити до своїх ешелонів. Черкеска на грудях Сорокіна була розірвана, він віддирав її, показував старі рани… Обличчя його було несамовито бліде… Паніка вщухла, назустріч ешелонам, що підходили, були виставлені кулеметні застави. По всій залізниці летіли телеграми найрішучішого змісту.
Проте не можна було уникнути відступу армії. Аж через кілька днів, у районі станції Тимашевської, вдалося навести у військах порядок і почати зустрічний наступ. Червоні рушили двома колонами на Виселки в Коренівку. Де тільки в бою виникала якась непевність, всюди червоноармійці бачили Сорокіна, як він летів на рижому коні. Здавалось, одною своєю запальною волею він повертав долю війни, рятуючи Чорномор’я. ЦВК Північно-Кавказької республіки залишалось тільки офіціально визнати за ним зверхність у воєнних операціях.
VI
В ті ж дні кінця травня, коли денікінська армія виступила в «другий кубанський похід», — над Російською радянською республікою зібралась нова гроза. Три чеські дивізії, просуваючись з Українського фронту на схід, збунтувалися майже одночасно в усіх ешелонах від Пензи до Омська.
Цей бунт був першим заздалегідь підготовленим ударом інтервенції по Радянському Союзу. Чеські дивізії, що почали формуватися ще з чотирнадцятого року з чехів, які жили в Росії, потім з військовополонених, — виявились після Жовтня стороннім тілом всередині країни і збройно втрутилися у внутрішні справи.
Умовити їх на збройний виступ проти російської революції була справа не проста. У чехів ще жило ставлення до Росії як майбутньої визволительки чеського народу від австрійської імперської влади. Чеські селяни, відгодовуючи гусей до різдва, за старою традицією говорили: «єднего гуса для руса». Чеські дивізії, відходячи з боями від німців, що наступали на Україну, готувались до переїзду у Францію, щоб на фронті демонструвати перед усім світом за свободу Чехії, за участь її в перемозі над австро-германцями.
Назустріч чеським ешелонам, що прямували у Владивосток, йшли військовополонені німці і особливо ненависні угорці. На зупинках, де стикалися два зустрічні потоки, лютували пристрасті. Білогвардійські агенти нашіптували чехам про підступні задуми більшовиків, про їх намір нібито роззброїти і видати німцям чеські ешелони.
14 травня на станції Челябінськ сталася серйозна бійка між чехами й угорцями. Челябінський Совдеп заарештував кількох особливо задирливих чехів. Весь ешелон вхопився за зброю. У СовДепа, як і всюди по залізниці, були самі лише сяк-так озброєні червоноармійці, — довелося поступитись. Звістка про челябінський інцидент полетіла по всіх ешелонах. І вибух стався, коли у відповідь на ці події був виданий зрадницький і провокаційний наказ голови Вищої військової ради республіки:
«Всі Совдепи зобов’язані під страхом відповідальності роззброїти чехословаків: кожен чехословак, знайдений озброєним на залізничній колії, повинен бути розстріляний на місці, кожен ешелон, у якому буде знайдений хоч би один озброєний солдат, повинен бути вивантажений з вагонів і ув’язнений у табір для військовополонених».