Війна Путіна проти України. Революція, націоналізм і криміналітет

У Криму ще 2010 року було створено воєнізовані табори під патронатом Синодального комітету РПЦ. Отець Віталій Веселий, настоятель Свято-Воскресенського храму Слов’янську та керівник місцевого Центру слов’янської культури, активно співпрацював із російськими окупаційними силами. У цих священиків РПЦ були такі самі погляди, як у Гіркіна та інших російських націоналістів й імперіалістів: на їхню думку, України не існує, а українці є відгалуженням російського народу.

Протестанти стали мішенню для росіян і російських маріонеток ще й через їхній зв’язок з США, які, на думку адептів «російського світу», просувають некорінні релігійні конфесії на «православній землі». РПЦ та її козаки-бойовики називали протестантів «сектантами». У квітні 2014 року, коли окупаційні загони захопили західну частину Донецької області, священики РПЦ прибули з козаками та «місцевими бандитами» і вимагали від представників інших релігійних конфесій віддати їхні будівлі та храми. У Слов’янську загони росіян і російських маріонеток передали протестантські храми РПЦ, яка дозволяла використовувати їх для вправляння у стрільбі й воєнізованій підготовці[1197]. Ці ж священики благословляли обстріли українських військ. До протестантських храмів вони часто ставилися із презирством і використовували їх під сховища зброї.

Упродовж недовгої російської окупації у Слов’янську було вбито чотирьох членів протестантської Євангельської церкви Преображення Господнього: двох синів пастора Олександра Павенка, Рувима і Альберта, та двох дияконів, Віктора Брадарського і Володимира Величка. Їх затримали 8 червня 2014 року, наступного дня стратили, а тіла поховали у братській могилі разом з іншими жертвами[1198]. Також затримали керівника Євангелічної асоціації «Церкви Божої» єпископа Олексія Демидовича і члена церковної волонтерської групи Геннадія Лисенка. Їх били та кололи багнетами, Лисенку зв’язали руки й ноги, але, на щастя, вони вижили. Ще один протестантський священик, пастор Микола Калініченко із церкви «Слово життя» в Шахтарську, пережив імітацію розстрілу[1199]. Деяких протестантських лідерів у Слов’янську вбили з метою заволодіння їхнім бізнесом місцеві злочинці, які приєдналися до російських маріонеток[1200].