Війна Путіна проти України. Революція, націоналізм і криміналітет

Попри російську телепропаганду та провокаційні публічні заяви про те, що буцімто існує серйозна загроза для російськомовних громадян з боку очільників Євромайдану, реальна ситуація на місцях була зовсім інакшою. У березні 2014 року Рада Європи не виявила жодних загроз для національних меншин на материковій частині України, проте висловила «нагальне занепокоєння» щодо російської політики у ставленні до українців, киримли, караїмів та кримчаків у Криму в перші ж тижні окупації[1181]. За кілька років з моменту оприлюднення цієї доповіді політична атмосфера у Криму довкола киримли та українців уже нагадувала найчорніші дні Радянського Союзу.

Офіційне ставлення до кримських татар стало очевидним майже одразу після того, як російські війська вторглися на півострів. 3 березня 2014 року бойовики кримських воєнізованих угруповань російських націоналістів викрали кримськотатарського активіста Решата Аметова, піддали його тортурам і вбили. Відтоді арешти, висилки та ув’язнення кримських татар стали ледь не регулярними, кримськотатарські школи та видавництва закривали, а кримськотатарські історичні пам’ятки руйнувалися[1182].

Починаючи з весни 2014 року права людини у Криму перебувають під постійною загрозою. Правозахисна організація “Human Rights Watch” характеризує становище на цій території як всеохоплюючу «атмосферу страху і репресій»[1183]. Упродовж років, що минули, російська окупаційна влада «не змогла провести посутні розслідування таких дій збройних угруповань як тортури, позасудові страти, зникнення людей, напади і побиття кримських татар, українських активістів і журналістів». У квітні 2016 року Меджліс було поставлено поза законом як «екстремістську організацію»[1184]. Влада «переслідувала й залякувала» кримськотатарських активістів, провела «необґрунтовані обшуки в мечетях, ісламських школах та десятках будинків кримських татар під приводом пошуку наркотиків, зброї та “забороненої літератури”, відкрила кримінальні провадження за звинуваченнями в “організації безладів”, “екстремізмі” та “тероризмі”»[1185]. Не проводилося жодних розслідувань з приводу загибелі дев’яти кримськотатарських активістів і 25 випадків викрадення та затримання киримли російською окупаційною адміністрацією. У травні 2016 року люди у формі патрульних поліцейських викрали члена виконкому Всесвітнього конгресу кримських татар Ервіна Ібрагімова. Він безслідно зник — можливо, був убитий.