Війна Путіна проти України. Революція, націоналізм і криміналітет

Під час конфлікту російські священики та «православні» екстремісти й фашисти порушували права людини. Захоплених у полон українських захисників Донецького аеропорту російський православний священик бив по голові дерев’яним хрестом. Він «казав, що ми — не люди. Священик у рясі із хрестом, — згадував колишній полонений Олександр Машонкін. — Цей дерев’яний хрест зламав на голові одного полоненого, потім повернувся з металевим хрестом і бив. Я такого священика хіба у фільмах жахів бачив»[1190]. Священики РПЦ, іноді надягнувши козацькі шапки та прип’явши козацькі шаблі, керували підрозділом, який чинив страти у підвалі церкви у Слов’янську, де відбувалися тортури[1191].

РПЦ мала тісні зв’язки з російськими козацькими угрупованнями, які жорстоко поводилися з українськими військовополоненими. «Одними з найпотворніших» були порушення прав людини, які чинило козаче «Всевелике військо Донське». Так звана «Російська православна армія», пов’язана з Ігорем Гіркіним, була задіяна у викраденнях, катуванні, вбивствах і жорстокому поводженні з військовополоненими[1192]. Чи не найжорстокіше до українських бранців ставилися в загоні «Бетмена» (Олександра Бєднова), хоча, звичайно, прояви садизму навряд чи піддаються порівнянню.

Російські бойовики-фундаменталісти відчували жагучу ненависть до українських греко-католиків і «схизматиків» (прихильників української православної автокефалії), зумовлену багатовіковим отруєнням свідомості росіян у ставленні до обох конфесій. Царські та радянські армії нищили греко-католицьку церкву в Галичині в роки відповідно Першої та Другої світових воєн. За винятком віруючих РПЦ, до представників усіх інших релігійних конфесій «застосовувалися вбивства, катування, примусові переміщення, позбавлення свободи та жорстоке позбавлення свободи, які порушують базові права, закріплені в міжнародному законодавстві»[1193]. Окупаційна «міська адміністрація» Слов’янська орендувала в УПЦ МП музей-садибу «Вілла Марія», яку використовувала для «збору гуманітарної допомоги повстанцям», розповіла музейний екскурсовод Віра Кушнір. Вона додала, що російських православних священиків часто бачили на барикадах російських маріонеток у Слов’янську[1194]. Представники духовенства РПЦ в Росії та східній Україні благословляли прапори російських маріонеток та освячували блок-пости на дорогах. На Уралі священик РПЦ благословив бойовиків, які їхали на Донбас боротися з «фашистськими покидьками»[1195].

Українські православні віряни «побачили зброю в їхніх церквах, і священиків, які закликали до сепаратизму та приєднання до місцевих сепаратистських сил». Представники РПЦ «закликали до агресії. Вони казали, що Крим не був Україною, що Донбас не був Україною». Деякі священики Московського патріархату відмовлялися відправляти панахиди за загиблими українськими вояками[1196]. Священик РПЦ отець Олег із кафедрального собору Святого Духа у Слов’янську став капеланом Гіркіна та благословляв «ДНР», «ЛНР» і російські прапори.