Перспективи Української Революції
- Автор: Бандера Степан
- Год: 1998
- Язык: украинский
- Год: Видавнича фірма «Відродження»
- ISBN: 966-538-059-1
- Жанр: Другие документальные фильмы
Электронная книга - «Перспективи Української Революції». Краткое содержание книги:
Основним і керівним напрямком національно-визвольної політики мусить бути засада власнопідметної боротьби, ставка на власні сили нації, принципова самостійність. Опортуністичні тенденції щодо зовнішніх сил можуть бути втримані в рамцях самостійницько-визвольної політики тільки тоді, коли вони в своїх потяг-неннях мусять рахуватися з домінуючим впливом революційно-визвольного фронту. Коли ж вони унезалежнюються від того впливу, від принципового наставлення власної громадськости, кладучи все на карту чужої політики, допомоги й прихильности чужих сил, вони легко підпадають під диктат дотичних сторонніх сил, стають їхніми васалями, а не контрагентами.
Існування двох головних таборів в українському політичному житті, та їхніх протиставних напрямків-концепцій щодо шляхів і способів здійснення національно-визвольних ідеалів — це реальний факт не коньюнктурального, не хвилевого порядку. Він має теж глибші — психологічні й історичні корені. Але наявна в останні десятиріччя чіткість двоподілу та гострота протиставлень зумовлена передусім гостротою положення й умовами визвольних змагань. Обидва напрямки, їх шляхи й методи дії та реагування на зовнішні впливи мають досить устійнений, власний притаманний стиль і власне місце.
Особливо ненормальною стала роля групи відступників від націоналістичного руху, яка монопольне оволоділа Закордонним Представництвом УГВР та зробила з нього свій інструмент. Питоменною їхньою ціхою є неприродне політичне двоєвір'я. Ставши насправді на позиції орієнтації на чужі сили та опортуністичного пристосуванства до чужої політики, ця група номінальне виступає в ролі складової частини революційно-визвольного руху та, що більше, намагається накинути йому свій політичний напрямок.
Заява ЗП УГВР з квітня ц. р. намагається затушкувати засадни-чі розбіжності між позиціями націоналістичного, визвольно-революційного руху, як їх формує й заступає ОУН, і позиціями групи ЗП УГВР, ставлячи між ними знак рівности. Послуговуючись правдивим твердженням, що визвольно-революційний рух спирається на засаду орієнтації на власні сили народу, який у своїх діях є незалежний від міжнародньої коньюнктури та сторонніх впливів, згадана заява ЗП, суперечно з дійсністю, застосовує ці твердження теж до ЗП УГВР. Таким чином позиції визвольного руху подається в кривому дзеркалі — отак, як їх мала б відбивати політика ЗП УГВР.
Концепція власних сил наказує організувати, розбудовувати і постійно скріпляти дійові самостійницькі сили на всіх відтинках, як на Рідних Землях, так теж на еміграції. Це й мають на увазі Закордонні Частини ОУН у цілій своїй внутрішній діяльності. Натомість група відступників у ЗП УГВР цілий час протиставиться розбудові кадрів ЗЧ ОУН, всякими способами намагається її гальмувати. Вона робить це методами внутрішнього розбиваннями розкладу, створивши найперше розкол т. зв. опозиції, а потім — «двійкарів», та навіть вдаючись до денунціяцій про конспірацію й нелегальність (публікуючи організаційні листи від Проводу ОУН на УЗ, всупереч його виразній забороні не публікувати! — група ЗП обходить мовчанкою ті місця, які говорять про неправильність її становища в питанні розбудови закордонних кадрів ОУН).
Для збереження власнопідметности й незалежности політики визвольного руху, конче треба докласти всіх старань, щоб ціла його діяльність, зокрема закордонна політика, спиралась на власні українські засоби й спроможності. Закордонне Представництво УГВР, за своїм призначенням, мало б репрезентувати справи українського визвольного руху перед зовнішнім світом і виступати перед ним, як партнер. Для того, крім морально-політичної опори в крайовій боротьбі, воно мусіло б мати опертя на міцну українську кадрову й матеріяльну базу на еміграції, зокрема з уваги на труднощі зв'язку з Батьківщиною.