Дух животворить… Читаємо Сковороду
- Автор: Барабаш Юрій
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Темпора
- ISBN: 978-617-569-189-2
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Дух животворить… Читаємо Сковороду». Краткое содержание книги:
Думкою про головне, справжнє багатство людини — душевний спокій, рівновагу («золота середина» — улюблений образ Горація, метафоричний ключ до його естетики й етики) перейняті переспів «Horatii l[iber] II, oda X» («Прямо жить будеш…») і пісня 24-та зі «Саду божественних пісень». У мотто до останньої Сковорода попереджає, що це пісня «римського пророка Горація, перетлумачена малоросійським діалектом у 1765 році». Чуємо тут ті самі гораціанські мотиви, такі близькі Сковороді:
При цьому, перекладаючи-переспівуючи римського поета, Сковорода вносить у твір і виразно особистісну — і то соціально забарвлену — ноту:
Гораціанскі впливи віднаходимо й там, де Сковорода не робить прямих посилань на римського класика. Під цим кутом зору дослідники неодноразово зіставляли сковородинівську пісню 10-ту («Всякому місту звичай, права») й класичну оду Горація «До Мецената»[81]. Таке зіставлення не позбавлене підстав. Справді, впадає в око очевидна структурна схожість обох творів, підґрунтям якої є бінарна система взаємопов’язаних засобів, побудованих на розгорнутій антитезі.
Горацій наче ковзним променем прожектора почергово висвічує різні «моделі» людського щастя: участь у гарячому кипінні політичних пристрастей; змагання на спортивній арені за пальму першості; мирна праця землероба; сповнена ризику боротьба з морською стихією; сувора романтика військових походів; запал полювання; веселе дружнє застілля… І раптом авторова думка робить крутий поворот, мовби відштовхуючись від усіх цих варіантів: немає нічого привабливішого, ніж прохолодний гай з німфами, сатирами й «лірою», немає нічого жаданішого, ніж слава мудреця і поета — лише вона ставить людину вище юрби.
Сковорода в пісні «Всякому місту звичай, права» послуговується тим самим, що і Горацій, засобом, але вислідом є не повторення, поготів не мавпування — радше творче змагання. Побудований Сковородою ланцюг історично конкретних, пізнаваних життєвих реалій створює панораму зовсім іншої доби. Ні дрібний кар’єрист Петро, ані злодійкуватий Федір-купець, ні «юриста», що «ладить… на тон свій права», ані ті, хто засліплений гонитвою за багатством, розкошами, насолодою, — ніхто тут не вдягнений у римський одяг, це люди і явища, з якими поет зустрічається на кожному кроці.
Відтак порівняння двох творів оприявнює не тільки схожість між ними, але й відмінність, осердям якої є підсумкова думка, заключний висновок. Горацій закінчує свою оду вираженням надії на те, що Меценат визнає його «лірним співцем» — і тоді він піднесе до зір свою горду голову…
Скептик Пококуранте з вольтерівського «Кандида», коментуючи цей фінал Горацієвої оди, зауважував, що не бачить у ньому «нічого гідного похвали».
Сковорода, залишаючись у рамцях того ж поетичного засобу, не просто віддає перевагу якомусь заняттю перед іншими, він виходить на інший морально-філософський рівень мислення: найдорожчим для людини є одна лише дума, одна життєва мета — «безрозумно не вмерти», зберегти «совість, як чистий кришталь».
Думка — хоча це може видатися парадоксальним — більшою мірою гораціанська, ніж та, яка стверджується в оді самого Горація… Адже назагал для творчості римського поета, як уже відзначалося, характерними є якраз мотиви протиставлення скромного, безпретензійного життя жадобі збагачення, принад сільського буття, гармонії природи — потворностям міської цивілізації. Рівнобіжні до цього мотиву простежуються у багатьох піснях Сковороди:
81
Див., напр.: Пам’яті Г. С. Сковороди (1722–1922). Збірка статтів. — Одеса, 1923. — С. 55; Ушкалов Л. Григорій Сковорода і антична культура. — X., 1997. — С. 38–39.