Дух животворить… Читаємо Сковороду
- Автор: Барабаш Юрій
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Темпора
- ISBN: 978-617-569-189-2
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Дух животворить… Читаємо Сковороду». Краткое содержание книги:
Для Сковороди латина стала, без пересади, органічною складовою не тільки творчості, а й усього світосприйняття, якщо завгодно — життя, долі. Своє багаторічне листування з М. Ковалинським він вів латиною, зрідка переходячи на старогрецьку, а згадаймо, що адресат був духовно найближчою для нього людиною, в листах до нього Сковорода розкривав найпотаємніше. Навіть у листах, написаних російською, Сковорода час від часу наче мимоволі переходить на латину, розкраплюючи у тексті латинські слова («Моя тепер rusticatio в Курежі…» — II, 313) або цілі фрази, а то й вірші. Його філософські трактати, діалоги насичено античними, в тому числі латинськими, посиланнями, образами, ремінісценціями. Такі, наприклад, як «стародавній Улікс» та «Орфеїв псалтир» у діалозі «Бесіда, названа двоє, про те, що легко бути блаженним», наскрізний мотив Мінерви, інші «крихти та зерна» з античної міфології у діалозі «Розмова, названа Алфавіт, або Буквар миру», або в тій же «Бесіді…» латинська приказка, до якої сам автор подає український еквівалент — «Від лиха втікай, та хати не минай».
Сковорода створював на латині епіграми, послання, байки, «фабули», як, приміром, написані спеціально для учнів класу поетики двома мовами, латиною і «малоросійськими фарбами»: «Carmen» («Мелодіа») та «Fabula de haedo et lupo tibicine» («Байка Есопова»); написав філологічну розвідку про принципи вивчення і перекладу іншомовних авторів, сам багато перекладав і «переспівував» з латинської: вірш «Похвала астрономії», має піднаголовок «Ех Ovid[io] Fast[i] (З книги Овідія „Фасти“)», варіації на мотиви «римського пророка» Горація (Пісня 24-та «О спокою наш небесний!») та Верґілія «Similitudines ex Virgilio 2 Aeneidae», переклади оди новолатинського поета XVI століття Сидронія-єзуїта — Сидронія Гозія, латинських віршів французького гуманіста XVI століття Марка Антуана Муре «О delikati bland etc. (До Петра Герардія)» та «In natalem Jesu».
Зі староримських авторів М. Ковалинський вирізняє як «найлюбленіших» Цицерона та Горація.
Перекладаючи «книжечку Цицеронову „Про старість“» Сковорода вкладає в цю роботу не тільки свої знання і хист до «витлумачення тутешньою мовою» латинського тексту, прагнучи зберегти дух і зміст ориґіналу й разом дати своє самостійне його потрактування, але й захоплення кращими сторонами староримської цивілізації. У листі-присвяті до С. Тев’яшова він створює своєрідний узагальнений портрет-начерк римлянина. Подумки оглядаючи «театр найдавніших римських часів», він не може «вдосталь надивуватися» тому, яким чином римляни «могли бути прості, але поважні; грубі, та приязні; запальні, але не злобиві; ласкаві, та не лукаві; сильні, але справедливі; переможні, але милосердні; владні, та некористолюбні; трохи вчені, але розсудливі; розумні, але не підступні; пишні, та щедрі; хвальки, але не брехуни; здирники, та не образливі суперечники; не правдоненависники; схильні до помилок, але не бажаючі їх; захисники гріха, але поки облуди його не пізнали; честолюбці й славолюбці, та не придурюються й не мавпи; багаті, та не любителі розкоші і не ніжні трудолюбці; не християни, але любителі безсмертя» (II, 184–185).
Осібне місце в духовному світі Сковороди, передовсім у його літературній спадщині, в поезії, посідає Горацій.
В одному з листів до М. Ковалинського Сковорода так коментує латинський вірш, який наводить: «…Я твердо вирішив докладно поговорити з тобою про пороки черні і зразу ж написав ці вірші, взявши за зразок Флакка» (II, 280). Важко з цілковитою точністю вказати на той зразок, який наслідує наразі Сковорода, тим більше що його поетична думка розвивається в колі християнських понять, чого, річ ясна, не могло були в поганина Квінта Горація Флакка. Не виключено, що це вільна варіація на тему другої еподи Горація «На Альфія», як вважають коментатори (II, 445).
Проте суттєвіше інше: наскрізна тема вірша — відмова від добр земних, від марнославства й заздрощів, від гонитви за швидкоплинною славою, осуд «черні» як широко трактованого соціально-морального явища — ця тема суголосна і з іншими творами Горація, зосібна з його одами «До хору юнаків і дівчат», «До багатія», «До зажерливого», «Про римську розкіш», «До Мецената» й, можливо, найбільше «Про спокій душі», вільний переклад якої знаходимо у листуванні з М. Ковалинським: