Війна Путіна проти України. Революція, націоналізм і криміналітет
- Автор: Кузьо Тарас
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: ДУХ I ЛIТЕРА
- ISBN: 978-966-378-622-3
- Переводчик: Андрей Павлышин
- Жанр: История
Электронная книга - «Війна Путіна проти України. Революція, націоналізм і криміналітет». Краткое содержание книги:
• Поета і вчителя Алєксандра Бившева засудили за «розпалювання ворожнечі». Він виступив проти анексії Росією Криму, написавши вірша «Українським патріотам».
• Руфера Владіміра Подрєзова засудили до двох років позбавлення волі за розмальовування зірки на шпилі московського хмарочоса у барви українського прапора.
• Поширення українофобії на Далекому Сході Росії, на відстані багатьох тисяч кілометрів від Донбасу, стало очевидним завдяки репресіям, які спіткали Наталію Романенко, керівницю українського хору в Хабаровську, яку після повернення з України звинуватили у «націоналізмі» та облили зеленкою, назвавши «бандерівкою»[1172].
• Голову казанського громадського об’єднання «Всетатарський громадський центр» Рафіса Кашапова було засуджено до трьох років позбавлення волі за поширення «етнічної ворожнечі» та «сепаратизму». Він публікував в інтернеті тексти з критикою політики Росії на Донбасі та у Криму.
• Єкатєріну Волоґженіну включили до офіційного списку «терористів» і звинуватили в «розпалюванні ненависті» проти «добровольців-солдатів із Росії», які воюють на Донбасі, а також у діяльності, спрямованій проти діючої влади РФ. Волоґженіна розповсюджувала повідомлення про конфлікт у Донбасі через соціальні мережі. Її ноутбук, планшет, цифрову камеру та компакт-диски конфіскували.
• Влада Колєснікова виключили з технікуму після того, як він виступив проти російської агресії в Україні. Адміністрація та інші студенти технікуму розгнівалися на нього через футболку «Поверніть Крим!», а дід юнака, симпатик КДБ, сказав йому: «Ти мій ворог. Ти зрадив нашу країну [...] Ти не розумієш, що Сполучені Штати скористалися ними [українцями] як гарматним м’ясом, аби зашкодити Путіну»[1173]. Повідомлялося, що у грудні 2015 року Влад наклав на себе руки — втім, у Росії вбивства бувають дуже схожими на «самогубства». Навіть якщо його смерть дійсно була суїцидом, вина за неї лежить на російській владі, яка сформувала атмосферу морального терору проти інакодумців[1174].
• Віктора Шура, російського громадянина, який постійно проживав в Україні, викрали та потайки доправили до РФ, де засудили до 12 років ув’язнення за «шпигунство»[1175].
І це лише декілька показових випадків.
У Криму вже давно спостерігалася напруженість у стосунках між етнічними росіянами та кримськими татарами, які прагнули повернення на землю, з якої їх депортував Сталін у 1944 році. Киримли називають ті події, внаслідок яких загинула близько половини їхнього народу (на шляху до Середньої Азії та Сибіру або в перші роки після насильницького переселення), геноцидом. Від початку свого повернення до Криму наприкінці 1980-х років вони щороку 18 травня згадували свою найбільшу національну трагедію, але у 2014 році, після російської анексії, їм фактично заборонили проводити традиційні поминальні заходи[1176]. Етнічних росіян масово завозили до Криму після Другої світової війни, і деякі з них привласнювали покинуте майно кримських татар. Партія регіонів, російські та українські комуністи й російські націоналісти у Криму та Росії підтримували безглузді сталінські звинувачення киримли в «колабораціонізмі» під час нацистської окупації на «виправдання» злочину депортації. Прем’єр-міністр Криму часів президентства Януковича Анатолій Могильов[1177] був типовим речником цієї ксенофобської коаліції, виступаючи з антитатарськими філіппіками на шпальтах «Крымской правды», найпопулярнішої газети на півострові.
Російська окупаційна влада зробила кримських татар своєю мішенню в регіоні, що традиційно мав одні з найвищих показників ксенофобії в Україні[1178]. Антитатарські стереотипи здавна були присутні в інформаційному полі Криму, проте почали зростати експоненційно у роки президентства Януковича, коли Партія регіонів та союзні їй кримські російські націоналісти стали домагатися жорсткішого контролю над життям півострова. У 2012 році Європейська комісія проти расизму та нетерпимості констатувала поширення антикримськотатарської мови ненависті[1179]. Багато кримських газет, серед яких передусім згадують «Крымскую правду», здавна публікували провокаційні та зневажливі статті з нападками на кримських татар і українців[1180].
1172
‘«Це тобі за Новоросію, бандерівка!» — в Росії переслідують керівника українського хору’, Радіо Свобода, 25 березня 2015.
1173
Dmitry Volchek and Robert Coalson. ‘Russian Youth Pays Price for Speaking Out Over Ukraine’, RFERL, 12 June 2015.
1174
Claire Bigg. ‘Death of a Russian Teenager Who Opposed the War in Ukraine’, The Guardian, 14 January 2016.
1175
Halya Coynash. ‘Russian Jailed for 12 Years for Mystery “Spying for Ukraine”’, Human Rights in Ukraine, 9 October 2015.
1176
Ludmilla Alexeyeva. ‘Crimean Tatar National Movement’, in Soviet Dissent: Contemporary Movements for National, Religious, and Human Rights (Middletown, CT: Wesleyan University Press, 1985): 137–59.
1177
Tapac Кузьо. ‘Донецькі ксенофоби і сталіністи’, Українська правда, 4 грудня 2011.
1178
Taras Kuzio, Ukraine: Democratization, Corruption and the New Russian Imperialism (Santa Barbara, CA: Praeger, 2015): 272–76; Андрій Клименко, Порушення прав людини в окупованому Росією Криму (Вашингтон: Atlantic Council; Freedom House, 2015); Halya Coynash: ‘Targeting the Crimean Tatar Mejlis as Pro-Russian Euphoria Fades in Crimea’, Human Rights in Ukraine, 19 September 2014; ‘Crimean Tatar TV Channel ATR Accused of “Extremism”’, Human Rights in Ukraine, 25 September 2014; ‘Moscow Endorses Offensive against Crimean Tatar Mejlis’, Human Rights in Ukraine, 26 September 2014.
1179
Європейська комісія проти расизму та нетерпимості, Доповідь ЄКРН по Україні (четвертий цикл моніторингу), CRI (2012)6 (8 грудня 2011) (Страсбург: Секретаріат ЄКРН, 2012), Рада Європи: 23–24, 32.
1180
Сергій Багряний. ‘Українофобія — не расизм?’, Українська правда, 5 лютого 2009.