Легенда про героїчні, веселі і славетні пригоди Уленшпігеля і Ламме Гудзака у Фландрії та інших країнах
- Автор: Де Костер Шарль Теодор Анри
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-3903-3
- Переводчик: Сидор Сакидон
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Легенда про героїчні, веселі і славетні пригоди Уленшпігеля і Ламме Гудзака у Фландрії та інших країнах». Краткое содержание книги:
Зберігши всі найхарактерніші риси народних легенд, автор створив образ Уленшпігеля — плоть від плоті народної, майстра на всі руки, відважного геза, зброєю якого у боротьбі з ворогами стають разюче слово і в’їдлива пісня, глузливий сміх і гострий меч.
— Я — дворянин, я вас усіх переб’ю, мужлаї прокляті! Я піду до короля, нашого володаря! Пити!
Але він не зізнавався, і його мучили далі.
Був травень, липа справедливості стояла зелена, зеленіли й дернові лави, на яких сиділи судді. Неле викликали свідчити. Цього дня повинні були оголосити вирок.
Навколо тиснувся народ — чоловіки, жінки, ремісники, міщани. Ясно світило сонце.
Катліна і Йоос Дамман були теж приведені сюди. Дамман, здавалося, ще більше зблід через тортури, спрагу й безсонні ночі.
Катліна, яка не могла встояти на своїх тремтячих ногах, показуючи на сонце, прохала:
— Заберіть вогонь, голова горить!
І ніжно дивилася на Йооса Даммана.
А він дивився на неї з ненавистю й презирством.
Його друзі дворяни були також тут. Їх викликали в Дамме до суду за свідків. Суддя почав так:
— Дівчина Неле, що так надзвичайно гаряче й мужньо виступала на захист своєї матері, знайшла листа, зашитого в кишені материної святкової сукні, що його підписав Йоос Дамман. А серед речей убитого Гільберта Рейвіша я знайшов сумку, а в ній другого листа від того ж таки Йооса Даммана, що ось стоїть перед нами як обвинувачений. Я їх маю при собі, щоб слушного часу, — а зараз він і настав, — ви пересвідчилися, наскільки цей чоловік упертий, і звільнили його або засудили згідно з законами і справедливістю. Ось пергамент, знайдений у сумці. Я його ще не чіпав і не знаю, чи вдасться його розібрати, чи ні.
Старшини страшенно збентежилися.
Суддя спробував розгорнути скручений пергамент, але це йому не вдавалось, і Йоос Дамман засміявся.
Один із старшин зауважив:
— Покладімо його у воду, а потім погріємо біля вогню. Якщо він злипся від якоїсь невідомої речовини, то вогонь і вода все одно відкриють нам таємницю.
Принесли воду. Кат розпалив великий вогонь. Крізь зелені віти липи справедливості здіймався в чисте небо сизий дим.
— Не кладіть листа у воду, — сказав один старшина, — бо якщо він написаний розчином нашатирю, то літери можуть змазатись.
— Ні, — сказав присутній тут лікар, — букви не змажуться, вода тільки розмочить липку речовину, яка не дає розгорнути це таємниче писання.
Пергамент поклали у воду, і, коли він розмок, його легко розгорнули.
— Тепер, — сказав лікар, — нагрійте його біля вогню.
— Так, так, — сказала Неле, — нагрійте біля вогню, пан лікар мав рацію, бо вбивця аж зблід і ноги в нього затремтіли.
На це мессір Йоос Дамман відповів:
— Я нітрохи не зблід і не тремчу, ти, відьомський виплодку, мужицьке поріддя, що хочеш смерті дворянина. Але тобі це не вдасться. Пергамент напевне згнив, пролежавши шістнадцять літ у землі.
— Пергамент цілий, — зауважив один старшина, — сумка на шовковій підкладці, а шовк не гниє у землі, і тому хробаки не сточили пергаменту.
Пергамент погріли на вогні.
— Пане суддя, пане суддя, — скрикнула Неле, — ось на вогні виступили літери! Накажіть прочитати, що там написано.
Коли лікар намірився читати, мессір Йоос Дамман простягнув руку, щоб вирвати пергамент. Та Неле, як вітер, прискочила до нього і схопила його за руку.
— Ти й не торкнешся до нього, — сказала вона, — бо там смертний вирок або тобі, або Катліні. Твоє серце тепер обливається кров’ю, душогубе, а наші серця сходять кров’ю вже п’ятнадцять років. П’ятнадцять років страждає Катліна, п’ятнадцять років горить її мозок у голові через тебе. П’ятнадцять років, як умерла Сооткін від мук. П’ятнадцять років, як ми ходимо обдерті, голодні і гордо терпимо тяжкі злидні. Читайте листа! Читайте листа! Суддя творить волю Божу на землі, бо він справедливий. Читайте листа!
— Читайте листа! — кричали, плачучи, жінки й чоловіки. — Молодець, Неле! Читайте! Читайте листа! Катліна зовсім не відьма!
І писар почав читати:
— «Благородному Гільбертові, синові Віллема Рейвіша, від дворянина Йооса Даммана привіт!
Щасливий друже!
Не марнуй грошей — не грай ні в карти, ні в кості. Я тобі зараз скажу, як виграти напевне. Зробімося з тобою дияволами, але гарними, такими, щоб у тебе вмить закохувалися жінки й дівчата. Будемо вибирати вродливих і багатих, і к бісу пошлемо поганих і бідних. І нехай платять за насолоду. На цьому я за півроку заробив у Німеччині п’ять тисяч rixdaelder'ів. Коли жінка полюбить, то ладна віддати коханцеві останню спідницю чи сорочку. Тільки уникай скупердяйок зі стиснутими губами — ті не квапляться платити за втіху. Щоб удавати вродливого диявола, коли твоя любка запросить тебе на ніч, сповіщай її криком якого-небудь нічного птаха про своє прибуття. А щоб мати вигляд справжнього страшного диявола, намаж обличчя фосфором, і він, поки вогкий, буде світитися. Правда, тхне він погано, але вони думатимуть, що то пекельний запах. Вбивай усіх, хто тобі заважатиме, — чоловіків, жінок, тварин.