ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло

Виконуючи завдання, мучителі могли почати використовувати продукти «злого генія», втілені у вдосконалюваних століттями знаряддях тортур (від інквізиції до урядів різних країн). Проте щоб дати раду з конкретним ворогом і переламати його волю, потрібно було імпровізувати. Дехто стверджує, що невинен і відмовляється визнавати провину, або ж проявляє надмірну впертість і не боїться найстрашніших тортур. Щоб мучителі почали добре виконувати своє ремесло, потрібен час і щораз краще знання людських слабостей. Для порівняння — завдання ескадронів смерті значно простіше. Сховавшись під балаклавою, з рушницями і підтримкою групи, вони могли виконувати свій громадянський обов’язок швидко і безособово: «служба є служба». Для поліцейського, який вдається до катувань, робота ніколи не буде тільки службою. Катування завжди вимагають особистих взаємин. Важливо зрозуміти і вибрати вид й інтенсивність тортур, які найбільше підходять певній особі в певний час. Помилка у виборі чи заслабке катування означає відсутність зізнання. Занадто сильні тортури — і жертва помре до свого зізнання. В обох ситуаціях мучитель не досягає мети і накликає на себе гнів начальства. Вміння ж обирати правильний вид і ступінь тортур, аби отримати потрібну інформацію, приносить солідну винагороду і похвалу начальства.

Який тип людей може займатися такими справами? Чи повинні вони бути садистами і соціопатами, щоб день у день, упродовж багатьох років, розривати тіла і знущатися зі своїх ближніх? Чи ці «працівники індустрії насильства» були виродками людства — погане насіння, злий цвіт і гнилий плід? Чи можна припустити, що вони можуть бути нормальними людьми, яких запрограмували виконувати жахливі дії за допомогою знаних і відтворювальних тренувальних програм? Чи можемо ми визначити набір зовнішніх умов, ситуаційних змінних, що перетворюють людей на мучителів і вбивць? Якщо простежимо причину цих лиходійств, і вона лежить не у внутрішніх дефектах, а швидше пояснюється зовнішніми чинниками — політичними, економічними, соціальними, історичними і досвідними складниками поліційного вишколу, — ми зможемо зробити загальні, незалежні від культури і середовища висновки. Можемо виявити робочі механізми, відповідальні за цю неймовірну трансформацію людей.