ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло

Либонь Свіфтова повна осуду оцінка нашого людського роду — роду єгу — трохи перебільшена, але ви лише подумайте, що цю критику було написано за кілька століть до геноцидів по всьому сучасному світі, задовго до Голокосту. Його погляди відображають основний мотив західної літератури: великого падіння людства з початкового стану досконалості, яке почалося із непослуху Адама перед Богом, коли він піддався спокусі Сатани.

Соціолог і філософ Жан-Жак Руссо розвинув тему згубного впливу суспільних сил. Він змальовує людину як «благородного первісного дикуна», чиї чесноти змарніли внаслідок контакту із зіпсованим суспільством. Протилежний погляд трактує людей не як невинних жертв всесильного і згубного суспільства, а вважає їх злими від народження — генетично поганим насінням. Наш вид керується розпусними потребами, надмірним апетитом і ворожими імпульсами, доки освіта, релігія і родина не перетворять його представників на раціональних, розумних і співчутливих осіб або доки держава своєю владою не нав’яже їм дисципліну.

Який погляд підтримуєте ви у цій дискусії, що триває багато століть? Ми народжуємося добрими, і нас псує зле суспільство, чи ми народжуємося лихими — і добре суспільство нас виправляє? Перш ніж віддати голос, розважте альтернативну точку зору. Можливо, кожен з нас може стати святим або грішником, альтруїстом або егоїстом, лагідним або жорстоким, покірним або бунтівником, злочинцем або жертвою, в’язнем або охоронцем. Можливо, соціальні обставини, у яких ми опиняємося, вирішують, які саме з багатьох психічних рис і можливостей нам розвивати. Досліджено, що стовбурові клітини ембріона можуть перетворитися майже у будь-які види клітин і тканин, а звичайні клітини шкіри можна перетворити у стовбурові. Ідея розширити ці біологічні дані й те, що нам відомо про еластичність людського мозку, до концепції «еластичності» людської природи видається заманливою[316].