ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло

МАЛЕНЬКІ БЕСТІЇ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ: КАРІ ОЧІ ПРОТИ ГОЛУБИХ

Вплив влади ґрунтується не тільки на можливості давати накази і вимагати послуху від послідовників, але й на можливості визначати реальність і змінювати звичні способи мислення і реагування. Яскравий приклад: Джейн Елліотт, популярна вчителька початкових класів у маленькому містечку Райсвілл, штат Айова. Вона розмірковувала, як пояснити білим дітям із маленького фермерського містечка, де майже немає меншин, що означає «братерство» і «толерантність». Вона вирішила зробити так, щоб діти побували у ролі невдах і переможців, відчули, що означає бути жертвою, а що — винуватцем упередженого ставлення[286].

Учителька довільно, спираючись тільки на колір очей, визначила одну частину класу кращою, а іншу — гіршою. Вона почала із оголошення, що люди з голубими очима кращі за тих, у кого карі. Вона надала різні «докази», що це підтверджували: Джордж Вашингтон мав голубі очі, ближчий приклад — батько одного з учнів (який, судячи зі скарг учня, бив свого сина) має карі очі.

Віднині, сказала пані Елліотт, діти з голубими очима будуть особливими, «кращими», а кароокі — «гіршими». Начебто розумніші голубоокі отримали особливі привілеї, а кароокі — обов’язок виконувати правила, що закріплювали їхню другосортність, зокрема носити спеціальний комірець, що давало змогу іншим здалеку розпізнати їхній низький статус.

Голубоокі діти, які раніше дружили із «поганими» кароокими, тепер відмовилися із ними бавитися, і запропонували повідомити шкільну адміністрацію про те, що кароокі можуть красти речі. Невдовзі на перервах почали відбуватися бійки, один хлопець зізнався, що дав іншому «під дих», бо «той назвав мене карооким так, ніби я чорний, ніби я негр». За один день кароокі діти почали гірше вчитися, стали пригніченими, похмурими й агресивними. Вони описували себе як «сумних», «злих», «дурних» і «посередніх».