ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло

НАС ТЕРОРИЗУЮТЬ «ДОСКОНАЛІ СОЛДАТИ 9/11» І «ЗВИЧАЙНІ БРИТАНСЬКІ ХЛОПЦІ»

Варто навести ще два приклади «пересічності» масових убивць. Перший походить із результатів поглибленого дослідження викрадачів літаків 11 вересня 2001 року, чиї самогубні терористичні атаки в Нью-Йорку і Вашингтоні забрали життя майже 3000 невинних мирних жителів. Другий — зі звітів лондонської поліції про підозрюваних смертників, відповідальних за теракти в лондонському метро і двоповерховому автобусі в червні 2005 року, внаслідок чого загинуло і було серйозно поранено багато людей.

Ретельне дослідження портретів кількох терористів 9/11, проведене і описане репортером Террі МакДермотом у книжці «Досконалі солдати», підкреслює, якими звичайними були ці чоловіки у повсяденному житті[306]. Дослідження привело до зловісного висновку: «Ймовірно, в світі існує ще дуже багато таких людей». Одна рецензія на цю книжку повертає нас до тези Арендт про банальність зла, адаптованої до ери глобального тероризму. Оглядач New York Times Мічіко Какутані пропонує приголомшливий постскриптум: «Карикатурні зображення змовників 9/11 як “геніїв зла” чи “фанатиків з дикими очима” замінюють “ідеальними солдатами” — несподівано пересічними особами, які, безсумнівно, могли би бути нашими сусідами, чи сидіти поруч у літаку»[307].

Цей моторошний сценарій реалізувався в пізніших скоординованих атаках у лондонському громадському транспорті — командою смертників, «пересічних убивць», непримітних пасажирів метро чи автобуса. Для друзів, родичів і сусідів з Лідса (місто в північній Англії) ці молоді мусульмани були «звичайними британськими хлопцями»[308]. В їхній попередній історії вони не проявляли жодних ознак небезпеки. Навпаки, «звичайні хлопці» могли легко адаптуватися у місті, на роботі. Один із них був здібним гравцем у крикет, який кинув алкоголь і жінок, аби вести благочестивіше життя. Другий був сином місцевого підприємця, власника рибного бару. Ще один — консультантом, який ефективно працював із дітьми з особливими потребами, перед тим став батьком і переїхав з сім’єю в новий будинок. На відміну від викрадачів літаків 9/11, які збуджували певні підозри як іноземці, які цікавилися курсами пілотів, ці молоді хлопці були місцевими і ніколи не порушували закону. «Це зовсім на нього не схоже. Хтось, мабуть, промив йому мізки і заставив це зробити», — сказав приятель одного з них.

«Найстрашнішим у таких смертниках є їхня цілковита нормальність», — робить висновок Ендрю Сілк, експерт у цій галузі[309]. Він зазначає, що жодна судова експертиза тіл смертників не виявила слідів алкоголю чи наркотиків. Вони виконували свою місію з ясним розумом і самовідданістю.