ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло

Півдюжини психіатрів визнали його «нормальним». «У будь-якому разі нормальнішим, ніж я почуваюся після його обстеження», — так начебто заявив один із них, а інший виявив, що Айхманів внутрішній світогляд і його ставлення до дружини та дітей, матері й батька, братів, сестер і друзів було «не лише нормальним, а й взірцевим» (с. 53).

За результатами проведеного аналізу справи Айхмана Арендт доходить свого відомого висновку:

Клопіт з Айхманом полягав саме в тому, що існувало так багато людей, схожих на нього, більшість з яких не були ані збоченцями, ані садистами, і в тому, що вони були і залишаються неймовірно і водночас жахливо нормальними. З погляду наших правових інституцій і наших моральних стандартів судження, ця нормальність лякала набагато більше за усі жахи разом узяті, бо з неї випливало... що цей новий тип злочинця... вчиняє свій злочин за умов, які роблять майже неможливим для нього знати чи відчувати, що він чинить зло (с. 321).

Так, наче в ті останні хвилини [Айхманового життя] він підсумовував урок, якого навчила нас ця тривала історія людських злодіянь — урок моторошної, сформованої думками і словами, банальності зла (с. 295).

Використане Арендт словосполучення «банальність зла» лишається актуальним і нині — геноцид вибухає в різних куточках світу, а тортури і тероризм ніде не поділися. Ми воліємо не думати про цю фундаментальну істину, вважати божевілля лиходіїв і безглузде насильство тиранів наслідком їхніх персональних схильностей. Цей спосіб мислення першою піддала сумніву Арендт, спостерігаючи гнучкість, з якою соціальні сили можуть довести нормальних людей до страшних вчинків.