Українська література 17 століття
- Автор:
- Язык: украинский
- Жанр: Европейская старинная литература
Электронная книга - «Українська література 17 століття». Краткое содержание книги:
Владимир, воздхнувши, рекл:
— Щасливії тії, которії на правиці стануть, але біда тим, которії по лівиці.
Святий Кирил зась рекл:
•— І ти по правиці будеш, єсли ся окрестиш і злих учинков престанеш.
Владимир взяв собі на розмисл і рекл до Філософа:
— Розмишлюся і добре ся вивідаю о всіх вірах.
Обдаривши Філософа, одпустив його з честію.
По од’їзді святого Кирила, зозвав Владимир всіх бояр своїх, людій мудрих і старих, і рекл їм:
— Ото приходили до мене з розних панств і розних вір люде — віри Махометової, німці, жиди і римляне, хвалячи кождий з них свою віру. На опослі теж всіх пришли і греки, которії вельми дивнії речі повідали, почавши од початку світа аж до сього часу. А над все повідають, іж по смерті кождий чоловік воскреснет. І єсли, хто будет добре тут на сім світі чинити, той в небі навіки утіхи невимовної заживати будет і радоватися. А хто зась тут на сем світі зле чинить, а любо би і добре чинив, а не будет христіанином, той там в пеклі навіки в огні наугасимом мучитися будет.
Рекл до нього сенат і всі мудрії його:
— Ніколи ніхто свойого не ганить, але завжди каждий своє хвалить. Єднак ти, великий княже, єсли хочеш правду познати, то маєш много мудрих людей, пошли їх по всіх землях, нехай обачать кождую віру і як хто служить богу, а по том, пришедши, дадуть тобі і нам справу о том доводне.
Которої ради услухавши, Владимир послав десять мудрих мужей по всіх землях на вивідованнє вір і як хто служить богу.
Посланнії од нього в розних сторонах били, приглядаючи-ся і вибадуючися о вірах і як хто служить богу.
На остаток приїхали і до Константинополя, до цесарей Василія і Костянтина, повідаючи їм причину приїзду свойого. Цесарі зась раді їм били і ознаймили святійшому патріарсі Сергію 24 о них і причину приїзду їх йому повідали. Святійший патріарх казав украсити церков і празник учинив і сам у коштовних апаратах з многими єпископи службу божую одправу-вав. Цесарі под час служби божої впровадили послов до церкви. Оні, обачивши оздобу хвали божія і [почувши] пісні вдячнії, вельми ся удивили а розуміли, іж на небі, а не на землі, стояли, альбовім освітив їх на той час світ небесний і били в видінії. Скончивши набоженство, взяли їх цесарі
і, гойне учтивши і ударивши, одпустили.
А гди посланнії од Владимира вернулися, он знову, всіх (юяр і людей своїх мудрих зозвавши, казав послам пред псіми, где що виділи і слишали, о всіх вірах і о службах богов, повідати.
Посланці повідали, мовячи, іж:
— Ся нам жадноє набоженство і віра так не подобала, як грецькая. Бо гди нас впроважоно в церков, где ся оні богу своєму молять і набоженство своє одправують, виділи-сьмо там невиповідимую оздобу в їх церкві і [чули-сьмо] співання до слухання барзо вдячнії, где нас всіх облак світлий осінив і били-сьмо в видінії. Здалося нам, же-сьмо не на землі, але на небі на той час стояли. І немаш нігде такого во всіх народах в церквах набоЯсенства і одправи, як у них. А прето віруєм, іж правдивая їх єст віра, і правдивий бог з тими только людьми живет.
Рекли бояре до Владимира:
— Єсли би віра грецькая не била правдивая, то би баба твоя Ольга не увірила, бо невіста била вельми мудрая.
І так Владимир віру святую грецькую, як свічу на світильнику, обачивши і познавши, іж она єст найправдившая, рекл:
— Що учиню? Пойду в землю їх і озьму міста їх і найду там учителей.
А як умислив, так і учинив. Зобравши войсько великоє, ішов до Таврикії, що тепер Перекопом зовуть тоє місто і, Херсон взявши, послав до цесарей, зичачи собі сестри їх Анни за малжонку 26.
Оні одповідили:
— Немаш у христіан такого звичаю, аби за некрещених оддавали. Єсли ся окрестиш, то не только тоє, але і большо-го, то єст царство небесноє, одержиш.
Владимир одповідив:
— Уже-м я давно уподобав віру вашу, гди-м єще послов моїх посилав. Пришліте теди єпископа, а я окрещуся.
Вдячную новину услишавши, цареве намовляли сестру свою, аби йшла за Владимира. Которая любо і не хотіла, єднак уважаючи спасеніє так великого народу і покой отчизни своєї, призволила.
Прето ж їхала царевна з великим мнозством княжат грецьких і єпископом до Херсона. Где приїхавши, гди била про-важона на палац замку херсонського, на той час знагла Владимир осліп. І почав бив уже вонтпити о вірі святой, розуміючи, іж то його богове поганскії скарали. Але царевна дослала до нього мовячи:
— Єсли хочеш видіти, крестися, іначей не будеш. Єсли ся окрестиш, то не только тілесної, але і душевної сліпоти позбу-деш, а ще большого царства небеснаго дідичем зостанеш.