Українська література 17 століття
- Автор:
- Язык: украинский
- Жанр: Европейская старинная литература
Электронная книга - «Українська література 17 століття». Краткое содержание книги:
Много їх учила о вірі, і нікоторії з них, увіривши їй, кре-стилися.
Син зась її, великий князь Святослав, которий обичаєм був, як звір, і вельможі його также о тоє мало дбали і її в том не слухали, тілько ж креститися нікому не забороняли, по том ся з них насмівали.
А святая завше за сина свойого молилася господу богу і його часто упоминала і учила. Але нічого у непокорного не справила сина свойого.
Также і о наверненню всіх людей Руської землі, як оная другая цариця Єлена и, которая з сином своїм увесь світ святим крещенієм просвітила, так і сія наша блаженная Єлена, як правдивая учениця Христова і єдиноревнительни-ця святим апостолом, обходячи міста і села в своїй землі, всім людєм проповідуючи, учила їх віри Христові. А віруючим дані уменшала, а і [н] шим і всю опускала, боввани крушила, а на їх місцях церкви і крести ставляла, од которих на потом много чуд було, і пророкувала, іж:
— Господь бог роду російського не опустить в невірствії гинути, але обратить серця їх ко разуму православія, як і мене.
Єднаго часу проходила землю свою. Трафилося їй бути в ніяком великом лісі над рікою великою іменем Плигова. -І виділа там божественноє виденіє. То єст місце оноє трисвіт-лими сонечнаго божества сіяло лучами, так, іж не можно було на оноє і глядіти. І, урадовавшися з оного видєнія, дякувала господу богу. І, до своїх обернутися, пророкувала, мовячи:
•— 3 волі божої на сім місці маєт бути церков во ім’я сиятия живоначальния тройці, а до того монастир і місто великоє.
А помолившися на оном місцю довго, крест там поставила.
А одтоль знову блаженная Ольга прийшла до Києва. А там живучи, много добро чинила: убогим гойную милостиню давала, гостей і перехожих всім достатком опатрува-ла, любо кто із поган був, ровняючися своєму владиці, господу Ісус Христу, которий сонце возсіаваєт на злия і добрія і дожд даєт на праведния і грішния.
По нікотором зась часі вспом’янула блаженная о оном видєнії, котороє на ріці виділа Плоскові, і послала там много золота на фундуваннє церкви святої живоначальної тройці. По том і місто великоє Псков фундовано ведлуг про-рочества.
Працьовала в розсіванню віри святої аж до чесних сідин своїх, о землі Руськой чинячи великоє стараніє.
В той час син її Святослав, оставивши її з дітьми своїми, Ярополком, Ольгом 12 і равноапостольним Володимиром, ішов воєвати Болгарськую землю, где взяв міст 80 і столеч-ноє їх місто Переяславці 13, в котором і жив (сеє місто Переяславець Кромер Дерестець називаєт).
В той час, довідавшися печеніги, іж Святослав пошов на болгари з войськом, зобравшися, напали на Київ, але молит^ вами святої Ольги не взяли самого міста, поневаж Претич, воєвода Святославов, припав на них зненацька ноччю і од-гнав їх од Києва. А по том сам Святослав, пришедши з великою потугою войська, до конця їх поразив і прогнав. Блаженная зась Ольга великоє подякуваннє чинила господу богу, іж її вибавив з облеження.
Унуков своїх віри святої учила, єднак крестити їх не сміла для упорного сина свойого Святослава.
Он зась, прогнавши печенігов, прийшов до Києва і хотів знову з Києва іти до Болгар, там жити, повідаючи, іж:
— То єст середина панства мойого, і там мні добре ся поводить: од Греков золота много, блаватов, вина, овоцов і коріння розного, од Чехов теж і Угров срібра, вина і коней, а з Русі футра, меду, воску і людей.
А блаженная Ольга просила його, аби не одходив, ознай-муючи йому о смерті своїй і мовячи до нього так:
— Сину мой милий, где ідеш, чужих шукаючи, а своє кому полецаєш? Діти єще малі, а я, як видиш, стара, а до того і вельми хора, конець живота мойого приходить мні.
Тепер прето ні о чом так, не фрасуюся, як о тобі, іж многр-м тіебе вчила і просила і упоминала, аби-сь оставив темность баввохвальськую і прелесть бісовськую а познав світлость віри святої православної і правдивого бога, во тройці єдина-го, которого-м і я познала. Ти зась о том не дбаєш. Відаю добре, іж для упору і непослушенства твойого которії просьбу і упоминаніє родительки твоєї легцеважиш. Очекиваєт тебе тут, на землі, біда великая, а по смерті вічная мука. Сього зась часу прошу тебе, не од’їдий нігде, аж скончаюся і оддаси тіло моє грішноє землі. І на той час од’їдеш собі, где хочеш. По смерті моїй аби-сь не чинив надо мною ведлуг обичаїв і забобонов поганських нічого, але священик мой нехай поховаєт тіло моє грішноє ведлуг обичаю христіан-ського. І могили надо мною аби ніхто не важився сипати, ні тризни чинити. Але пошли золота много до Царигорода, до святійшого патріархи, і той о душі моїй грішной помолиться господу богу і служби божії [одправить] і другим священиком кажет за мене служити і іншим милостиню дасть. Іначей же би-сь не чинив. Уже бо час і конець живота мойого дочасного (яко-м рекла) пришов, аби-м до любимаго мні Христа ішла, в которого вірую.