Українська література 17 століття
- Автор:
- Язык: украинский
- Жанр: Европейская старинная литература
Электронная книга - «Українська література 17 століття». Краткое содержание книги:
Тоє слишачи, Святослав вельми плакав і все розказанное обіцявся учинити, тілько вірити в Христа не хотів. І по трьох днях, уже барзо хорая будучи, дякувала господу богу і пресвятій богородиці, которую во всем помощницю міла, также і всіх святих в молитві призивала. І гди прийшов час розлучення од тіла її, призвавши священика, сповідь святую учинила, маслосвятіє і божественних і животворящих таїн господа бога і спаса нашого Icyda Христа приняла, радуючися прєдала святую свою душу в руці господу богу, которому вірне служила, і одійшла до вічного мешкання і чертога не-беснаго. Гіреставилася в року 6477-му, а од рождества Христова 969-му, місяця іюля 11 дня, жила всіх літ своїх 80. І поховано її з великим плачем од всіх людій на оном місцю, где сама святая казала.
В літо зась 6497-є, а од рождества Христова 989-е, по пророчеству блаженної, коли господь бог просвітив святим крещенієм всю землю Руськую'през внука її, великого князя Володимира, на котором пало блаженної доброє насіння святої науки і етокротвий колос видало, за преосвященнаго митрополита Леонтія 14 (которий первий був по Мйхаїлі, крестившем Руськую землю), святий теди великий князь Володимир в літо 20 по преставленії святої, уфундувавши церков в ім’я пресвятої богородиці в Києві соборную, на которую і десятину казав давати, для чого Десятинною 15 і до сього часу зовуть, мощі її святії до оної за належачою честію перенесл, од которих чуд і улічення було много з вірою при-ходячим, во славу пресвятої тройці.
Которой належить од нас вшелякая слава, честь і поклоне-піє нинє і прісно і во віки віком.
Амінь.
[ЖИТІЄ КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА]
Благословен бог і отець господа нашого Ісуса Христа, отець щедротам, которий всім чоловіком хочет спастися і в ра-зум істинний прийти, іж не допустив до конця Руськой нашей землі в темності невірія і баввохвальства бити, але, яко отець чадолюбивий, благоізволи [в] світом ласки крещенія святого її просвітити і в -разум істинний до познання тебе, правди-ваго во святой тройці славимаго бога, през благовірнаго і равноапостольнаго великаго князя Владимира привести.
Претож прийдіте, руськаго народу і вшелякого возрасту і стану православнії, поклонімся богу в святой тройці єдиному, хвалячи його пресвятоє ім’я і великую його на нас милость. Прийдіте, похвалім і святого равноапостольнаго великаго князя Владимира, отця, наставника і ходотая спасенія нашого, которий, яко вторий і чудний святий апостол Павел і великий Константан, не од чоловік званіє приняв, але з небесє і во святой купелі душевной посполу і тілесної позбивши сліпоти і благодаті духа святого наповнившися, до конця болвани покрушив і викоренив і всю землю Руськую святим кре-щенієм просвітив, вірувати і кланятися в святій тройці єдиному богу, отцю і сину і святому духу, всіх людій російських научив.
Сей святий і равноапостольний великий князь Владимир, син бив Святославов, также князя києвського, роду варяж-ського, первій балваном кланявся і великоє старанне ведлуг преданія отець своїх около них чинив.
Отець його Святослав мів трьох синов: Ольга, Ярополка ї його. Ярополк по смерті отця свойого княжив в Києві. Ольг — в Овручеві і во всем Поліссю, а Владимир — в Ве-ликом Новгороді.
Ярополк убив брата свойого Ольга. Послишавши Владимир, іж Ярополк брата свойого Ольга убив, обавляючися, аби і йому также того (през зраду) не учинив, ішов за море до варяг. А Ярополк, розуміючи, аби Владимир утекл, взяв Великий Новгород.
Владимир, зобравши за морем войсько великоє розних на-родов: варяг, слав’ян, чудов і кривичов ', пришов знову до Новгорода, которий взявши, послав до брата свойого Ярополка, ознаймуючи йому, іж ідет на нього, мстячи смерті братньої.
Послав теж Владимир і до князя полоцького Рогволода, аби йому дочку свою Розгнідь 2 за жону оддав. Але князь полоцький не хотів. Владимир, маючи великоє войсько го-товоє розмаїтого люду, ішов на князя полоцького, убив його і двох синов його, а дочку його взяв собі за жону.
Притягнув по том Владимир з оним всім войськом до Києва на брата свойого Ярополка. Он, не маючи противко Владимира так много войська, заперся з людом своїм в Києві.