Українська література 17 століття
- Автор:
- Язык: украинский
- Жанр: Европейская старинная литература
Электронная книга - «Українська література 17 століття». Краткое содержание книги:
По-вторе крестилася Русь року од рождества Христова 863, за Михаїла, царя грецького а за патріархи константинопольського Фотія. Од которих теж, на просьбу князей словенських Святополка21, Ростислава і Коцела, прислані били слов’янам і Русі учителі віри Христови Мефодій і. Кирил, синове чоловіка зацного Льва з Сол'уня. Тії духом святим зложили словенськії літери і преложили на язик словенський грецькії книги, святоє Євангеліє, Апостол і інннї.
По-третє крестилася Русь року од рождества Христова 886, за Василія Македона, царя грецького, за того ж патріархи Фотія. Од которих прислан бив на крещеніє Русі при князю Ольгу митрополит Михаїл.
Которий, гди до них приїхав, витягали по нем, аби первій чудо якоє значноє учинив. А он пита їх:
— Якого би чуда потребовали?
Они рекли:
— Книга Євангеліє, которая учить віри Христової, нехай будет вкинена в огонь і, єсли не згорить, по том познаєм, іж велик єст бог, которого ти проповідуєш.
Митрополит казав великий огонь посередині міста накласти і вложив святоє Євангеліє, а сам, поднявши руки в небо, молився господу богу.
А гди дрова всі погоріли і огонь потасл, найшли святоє Євангеліє все ціло, і намней огнем не било нарушоно.
Тоє чудо видячи, много увірили в Христа і крестилися.
По-четверте крестилася Русь року од рождества Христова 985, за святої Ольги, княгині руської, жони Ігорови, баби зась святого Владимира. Которая їздила до Константинополя для віри і крещенія святого, где крестив її святий патріарх Полієкт, а сам цар грецький Константан Осьмий при-ємником її в святом крещенії бив. Которая, вернувшися, многих в Русі крестила.
Але всі тії крещенія чтири, в Русі бившії, не укоренилися, для частих войн і княжат поганських, поневаж і Ольга сина свойого Святослава навернути до віри Христови не могла.
П’ятий раз досконале крестилася Русь также од Константинополя за святого равноапостольнаго великого князя Владимира, всеї Росії самодержця, а за царей грецьких Василія і Константа на 22 а патріархи константинопольського Ніколи Хрисоверха 23 року од рождества Христова 988, яко наш російський кройникар святий Нестор свідчить. Котороє так ся стало.
Почали приходити до Владимира з розних панств і народів, хвалячи йому свою віру кождий з них.
Найпервій пришли віри Махометови. Владимир спитав їх, якая їх віра єст. Оні одповідили:
— Віруєм богу, а Махомет нам позволяєт жон міти, колько хто хочет, і розкошей вшеляких заживати, только обрі-зоватися, свиного м’яса не їсти і вина не пити.
І інії неслушнії речі повідали, которих не пристоїть і писати.
Владимир охотно слухав о жонах, бо бив женолюбець великий, але обрізаніє і непитіє вина йому ся не подобало. І мовив до них:
— Ми не можем без винного питія бити, поневаж в Русі все веселлє і приязнь в подпиттю єст.
По том пришли німці, римляне і жиди, заліцаючи кождий з них свою віру.
А он жодної з них не уподобав.
Того ж часу і грецькії цареве Василій і Константан прислали Кирила Філософа до Владимира з великими подарка-ми, межи которими [била] і запона гафовання барзо коштов-наго, на которой било второє пришествіє Христово, страшний суд.
Святий Кирил обширне научав Владимира з Письма Святого о вірі христіанськой, показуючи йому пророчества
0 Христі од початку світа, при концу зась о втором пришествії Христовом і страшном суді, Скончивши мову, оддав йому запону.
Которую обачивши, Владимир спитав Філософа:
— Що то єст?
Святий Кирил одповідив йому:
— Прийдет господь бог, праведний судія, судити всіх праведних і грішних. Єдних теж поставить по правиці, а других по лівиці. Которіє будуть по лівиці, то всі некреще-нії і грішнії, тих всіх пошлет до пекла во огнь неугасимий
1 муки вічнії. Которії зась будуть по правиці, тих приймет до царства небеснаго на вічноє веселіє і невимовнії а розумом людським не понятії розкоші і утіхи, которих вічно будуть заживати.