Суспільно-політичні твори
- Автор: Міхновський Микола Іванович
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Смолоскип
- ISBN: 978-966-7173-09-9
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Суспільно-політичні твори». Краткое содержание книги:
Видання буде корисним не тільки професійним історикам та політологам, а й усім тим, хто цікавиться історією та політичною ідеологією України.
Видання здійснено за фінансового сприяння Фундації родини Чопівських (Юрій Чопівський, США)
Причина цієї війни не є якась примха тієї чи іншої окремої коронованої людини, не є також виключний інтерес тієї чи іншої класи, але лежить глибше і зв’язана міцно з тим процесом розселення людськості й займання окремими народами певних земельних територій в Європі, що носить назву велике переселення народів. Одні народи, гонені другими, мусили або гинути самі, або нападати на території третіх народів, підбиваючи їх під себе, поневолюючи їх або глибоко вклинюючись в їх національну територію.
Причини сієї війни ховаються в тім біологічнім законі, який править і сонячними системами у всесвіті, й інфузоріями у краплині води.
Біологічний закон боротьби за існування пхав народи один на другий у велетенській боротьбі за землю, за право на матеріальні дібра, за право на життя. Се боротьба народів за своє існування. Утворилась величезна мішанина народів, де дужчий запанував над слабшим. Деякі народи цілком згинули під пануванням переможців і мусили прийняти мову й ім’я своїх гнобителів, лишивши тільки своє ім’я в історії. Деякі вибилися з-під чужого панування, але більшість і досі стогне під ярмом чужинців... Підбиті й поневолені народи не миряться зі своїм поневоленням, але борються за своє життя, за своє самостійне існування. Нинішня війна є тільки вибухом в тій невпинній боротьбі націй за своє існування, яка стала такою елементарною й загостреною з часу великого переселення народів. Велике переселення народів — се історико-біологічна трагедія людськості. Останній акт тієї трагедії розпочався сією війною, і XX століття побачить розв’язання національних питань.
Велике переселення постепенно утворило поділ народів на нації-пани й нації-раби. Подібно тому, як в соціальній структурі якоїсь окремої нації є класи-пани й класи-раби, так і в структурі цілої людськості одні нації, як колективи, являються панами, а другі — рабами незалежно від своєї власної соціальної структури. Як є соціальні класи — паразити, так є й нації-парази-ти. Усі різноплеменні держави суть збудовані на пануванні однієї нації й на поневоленні других націй. Боротьба між націями своїм змістом відповідає боротьбі між класами, і боротьба за національність є тільки одна з форм боротьби за життя. Проблеми національні стоять поруч з проблемами соціальними, і навкруги сих проблем обертається усе життя людськості. Щоб можна було супокійно кожній поневоленій нації розв’ язати свої проблеми соціальні, їй треба насамперед розв’язати свою проблему національну. Заміняти проблеми національні проблемами соціальними — або навпаки — се значить тільки затемняти справу. Старі нації Європи стали на виразний ґрунт, через те ми й бачимо, що французькі чи німецькі соціалісти в сій війні стоять укупі зі своєю буржуазією. Інтереси тієї чи іншої соціальної класи уступили перед інтересами цілої нації.
Ми, українці, увійшли до сієї війни не з власної волі: нас послано як рабів. Як раби-гладіатори, кинулися українці в сю війну один проти другого. На галицьких полях кривавих стрілися українці російські з українцями австрійськими, як люті вороги, хоч є дітьми однієї Матері-України. І встромивши один другому в груди штики: один австрійський, а другий російський — вони, вмираючи, вигукнули розпучливий крик гладіаторський: Аve, сеsar, morituri te salutant[340]. І один обернув свої померклі очі в бік Австрії, а другий в бік Росії. І обидва впали трупом!
Сей страшний передсмертний крик гладіаторський довго і сумно лунав по спустошеній землі українській по той і по сей бік Збруча, аж доки зціпе-нілий, змертвілий український народ гладіаторів зрозумів, що ся війна є для нього не тільки братоубивчою, але й межиусобною! Чи наступають німці, чи наступають росіяни — ти, українська земле, рясно вкриваєшся трупом і пожаром. Твоє добро, твої оселі, твоя кривава праця — все йде за вогнем! Твої діти гинуть від меча... По той бік Збруча лежить зруйнована й сплюндрована Галичина й Буковина, по сей бік — Холмщина, Поділля й Волинь! І скрізь велика руїна українського народу!
340
Вмираючи, вітаємо тебе, царю! (латин.)