ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло

Згідно з наданою інструкцією, адміністратори мусили перешкоджати і робити стресові зауваження на адресу кандидата. Ці п’ятнадцять оціночних зауважень стосувалися результатів тестування, а також принижували особу шукача роботи, як-от: «Це справді було по-дурному з твого боку». Даючи дедалі вразливіші зауваження, адміністратори водночас «тримали кандидата у такому сильному психологічному напруженні, що той не виконував задовільно завдання і, як наслідок, не отримував роботу». До того ж, дослідники наполягали, щоби учасники експерименту продовжували і не зважали на протести кандидата. Кожен спротив адміністратора підраховувався, експериментатор і далі спонукав робити прискіпливі зауваження, і лише після четвертого вияву спротиву дозволяв припинити. Нарешті, і це найважливіше, учасникам експерименту повідомляли, що вміння працювати у стресових умовах не було головною вимогою для отримання роботи, але потрібно дотримуватися процедури, бо це стане в пригоді дослідницькому проекту експериментатора, який вивчає вплив стресу на продуктивність. Кривдження інших і зменшення їхніх шансів на роботу не приносили ніякої суттєвої користі, окрім того, що давали змогу досліднику зібрати деякі дані. У контрольній групі учасники експерименту могли припинити дослідження будь-якої миті.

Коли незалежну порівняльну групу нідерландців попросили передбачити, чи змогли би вони вимовити всі ці стресові зауваження, понад 90% заперечили. І знову «погляд ззовні» виявився помилковим, аж 91% учасників підпорядкувалися вказівкам авторитарного експериментатора до самого кінця. Так само високий рівень екстремального послуху підтримувався, навіть коли учасниками експерименту були працівники кадрових відділів, попри їхній професійний етичний кодекс роботи із клієнтами. Схожі високі показники покірності отримано, коли учасники експерименту одержували детальну інформацію про перебіг експерименту за кілька тижнів до проведення, щоб мати достатньо часу обдумати свою потенційно неприязну роль.