ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло
- Автор: Зимбардо Филипп Джордж
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Yakaboo Publishing
- ISBN: 978-966-97633-6-5
- Переводчик: Любомир Шерстюк
- Жанр: Психология
Электронная книга - «ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло». Краткое содержание книги:
Тож у медсестер виникав конфлікт: виконати прохання незнайомого лікаря і ввести надмірну дозу ліків чи дотриматися прийнятих в медицині правил, що не допускають таких неправомірних розпоряджень. Коли цю дилему представляли як гіпотетичний сценарій дванадцятьом медсестрам цієї самої лікарні, десятеро із них стверджували, що відмовилися б. Коли ж двадцять дві інші медсестри постали перед цим тяжким вибором, очікуючи негайного прибуття лікаря (і можливого гніву через невиконане завдання), майже усі вони виконали розпорядження. Усі, крім однієї, почали готувати медикаменти (насправді це було плацебо), аби ввести пацієнтові, доки експериментатор не зупинив їх. Та єдина неслухняна медсестра заслуговує на підвищення і нагороду за героїзм.
Така неймовірна впливовість не так вже й рідко трапляється. Так само високий рівень сліпого підкорення всемогутньому авторитету лікаря продемонструвало нещодавнє опитування великої вибірки дипломованих медсестер. Майже половина (46%) медсестер зізналися, що пригадують хоча б один випадок, коли «виконали розпорядження лікаря, яке, на їхню думку, могло мати шкідливі наслідки для пацієнта». Ці слухняні медсестри, виконуючи сумнівні розпорядження, приписували собі меншу відповідальність, ніж лікареві. Крім того, вони зазначали, що насамперед основою соціального впливу лікарів є їхня «законна влада», тобто право забезпечувати пацієнта всесторонньою опікою[278]. Вони просто виконували розпорядження, які вважали правомірними, але потім хворий помирав. Щороку тисячі госпіталізованих пацієнтів помирають через помилки медичного персоналу. Я припускаю, що почасти причина цих смертей полягає у сліпому виконанні медсестрами і технічними працівниками хибних розпоряджень лікарів.
КОРИТИСЯ АЖ ДО СМЕРТІ
Потенційний вплив носіїв влади на своїх підлеглих може мати катастрофічні наслідки в багатьох життєвих сферах. Одним із прикладів є динаміка послуху в кабінах пілотів комерційних авіакомпаній, який призвів до багатьох авіакатастроф. У типовому комерційному літаку капітан є головним керівником для першого офіцера і часом для бортового інженера. Вплив такої влади може посилювати військове минуле більшості пілотів, норми і правила польоту, що роблять капітана безпосередньо відповідальним за все, що відбувається на борту. Така влада може призводити до помилок, коли весь екіпаж почувається змушеним приймати «авторитетне розуміння ситуації», навіть коли головний пілот помиляється.
Дослідження тридцяти семи серйозних авіакатастроф з доволі якісним звуковим записом виявило, що у 81% випадків перший офіцер недостатньо стежив за капітаном, або не надто заперечував капітану, коли той помилявся. Аналізуючи більшу вибірку з сімдесяти п’яти авіакатастроф у контексті оцінки деструктивної покірності, автор дослідження стверджує: «Якщо ми припустимо, що недостатній моніторинг і заперечення помилок належать до надмірного послуху, то можемо дійти висновку, що надмірний послух є причиною 25% усіх авіакатастроф»[279].
АДМІНІСТРАТИВНЕ ПІДПОРЯДКУВАННЯ ВЛАДІ
У сучасному суспільстві особи, які обіймають владні посади, рідко карають інших, використовуючи фізичне насильство (як у парадигмі Мілґрема). Розповсюдженішим є опосередкований примус: керівники дають розпорядження підлеглим, які мають їх виконати. Насильство може складатися зі словесних образ, що підривають самооцінку і гідність тих, хто займає слабшу позицію. Носії влади часто застосовують каральні дії, безпосередні наслідки яких непомітні. Наприклад, надають комусь несхвальні рекомендації, знаючи, що це може зіпсувати їхню результативність чи зменшить шанси отримати кращу роботу. Своєрідна форма насильства, яка використовує суспільні чинники.
Команда нідерландських дослідників оцінювала збільшення покори носієві влади власне в таких ситуаціях у серії винахідливих експериментів. Приблизно 500 осіб було залучено до двадцяти п’яти окремих досліджень, що їх проводили з 1982 по 1985 рік в Утрехтському університеті в Нідерландах[280]. У їхній «парадигмі адміністративного підпорядкування» дослідник просив учасника, який виконував роль адміністратора, надати п’ятнадцять «стресових зауважень» претенденту на роботу (натренованому працівнику експериментатора) у сусідній кімнаті. Завданням досліджуваного було провести з кандидатом тестування щодо працевлаштування. За умовами експерименту, якщо той успішно проходить тест — отримує роботу, якщо провалюється — залишається безробітним.
278
A. Krackow, T. Blass, «When Nurses Obey or Defy Inappropriate Physician Orders: Attributional Differences», Journal of Social Behavior and Personality 10 (1995).—C. 585-94.
279
E. Tarnow, «Self-Destructive Obedience in the Airplane Cockpit and the Concept of Obedience Optimization», in Obedience to Authority, ed. T. Blass.—C. 111-23.
280
W. Meeus, Q. A. W. Raaijmakers, «Obedience in Modern Society: The Utrecht Studies», Journal of Social Issues 51 (1995).—C. 155-76.