Крига. Частини ІII–ІV
- Автор: Дукай Яцек
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Астролябія»
- ISBN: 978-617-664-151-3
- Переводчик: Андрей Павлышин
- Жанр: Пост-апокалипсис
Электронная книга - «Крига. Частини ІII–ІV». Краткое содержание книги:
— Le Fils du Gel, — прошепотіла вона.
— La Fille de l’Hiver.
Танок рушив — танцювалося.
— Ви зовсім не холодний.
— Вам так здається, панянко. Я вже вас заморозив.
— Що?
— Казочки, mademoiselle, казочки; прошу в це не вірити.
— Ви викрадаєте людей у кригу, провадите на Шляхи Мамутів, їздите верхи на лютих.
— Коли проб’є північ, ви прокинетеся у крижаній брилі під Байкалом.
— Ви жартуєте!
— Панна затанцювала із Сином Мороза, все пропало.
Танцювалося.
— Ви не скривдите мого татка.
— Я? Пана графа?
— Не вчиніть йому нічого лихого, я вас прошу.
— Але ж! Той револьвер був націлений у когось іншого. У мене чимало ворогів.
— Ах! Але не татко.
— Ваш татко милостивий до мене на диво.
Танцювалося.
— Чому ви заплющуєте очі?
— Виявилося, що в мене страх висоти.
— То навіщо дивитися униз?
— Щоб вам ніжки не відтоптати.
— Із заплющеними очима це, мабуть, іще складніше.
— Що ж я можу сказати, мені паморочиться у голові, коли я з вами танцюю.
— Який ви кумедний!
Танцювалося.
— Ви вже заручилися, правда ж?
— Так, уже татко домовився, тітки, кузинки, стрийни нас обцілували, бачили б ви це!.. Ви не бачили?
— А наречений на мене не буде сердитися?
— Буде!
— Ой. Мені тікати?
— Ви не втечете.
— Ні?
— Ні.
— А звідки ви про це знаєте?!
— Ви гніваєтеся на Аннушку?
— Ви любите отак у більярд людськими характерами бавитися, правда ж? Далебі, Дочка Зими!
— Ви гніваєтеся…
— Ви, панно, навіть не знаєте іншого світу, інших людей! Магнет до магнету, вода на вогонь, холерик на санґвініка, страх на страх, гордість на ревнощі…
— А Павєл Нєсторовіч на Сина Мороза…
— Але ж ви жорстоко бавитеся!
— Не скривіть Павліка, я вас прошу.
— Усі на нас дивляться, ви про це заздалегідь розповіли!
— Comme vous l’avez dit vous-même, monsieur: le Fils du Gel et la Fille de l’Hiver.
— Excusez-Moi.
Вирвалося. Пролавірувавши між танцюючими, перейшлося за колонаду й до бічного покою. Сілося на стільці. Литки досі трусилися. Послужливий лакей запропонував тацю. Ковтнулося цілу склянку якогось палючого напою, навіть не зауваживши його смаку. Музика лунала й далі, мабуть, камаринская, танець тривав, бачилося ж танцюючих крізь мороскляні стіни, вони спливали по них струменями барв, здавалося, що лише випадково вони набирали обрисів красивих паній і пристойних панів; бачилося, отож, досконало, як наближається уздовж стіни каскад калейдоскопічних реконфіґурацій обрису розгніваної девушки — панни Анни — вона проплила на стіну ближче — не панни Анни — увійшла, вистрелила віялом, прикусила губи. Вона хотіла підійти ще ближче, але щось її зненацька зупинило, немов вона вдарилася у наступну скляну стіну.
— It just eludes me how could you possibly… — вона задихнулася і тільки розпачливо зойкнула без слів. Унизу під нею шаленів крижаний вітер, який фронтом шириною у кілька вёрст підхоплював веселкобарвну імлу із замороженого лісу. — Великий Син Мороза! — пирхнула вона із презирством.
— На мене показували пальцями, так?
Mademoiselle Філіпов вилаялася англійською дуже грубо, завирувала в шелесті шовку й повернулася до смаглявого Андрюши, лейтенанта з аксельбантами, який придивлявся до цієї сцени крізь стіну. Вона одразу подала йому руку, запрошуючи жестом до танцю. Вони змішалися із танцюючими.
Крижаний вітер ламав дерева-бурульки. Місяць виблискував на сталаґмітових хребтах лютих. Ніч губернаторського балу тільки починалася.
Коли танцювалося з Єленою… Уже тепер спогади про танці в Транссибірському експресі здавалися ближчими, жвавішими і якось більше… правдивими. Не булося у змозі розбудити жодного ясного образу із танцю, перерваного хвилю тому, — наче насправді це хтось інший танцював, наче навіть не це тіло танцювало; ніяк не хотіло це минуле замерзнути.