Крига. Частини ІII–ІV

— А ви знову за своє. Скільки ж можна! Я не уявляю, щоб так дозволили себе задурити подібними містичними дурницями німці чи англійці Hochgeboren. Чи навіть французи. Хто коли бачив І с т о р і ю? Хто її виміряв, обмацав, зважив?

— Але ви, monsieur Біттане, не будете ж заперечувати, що люті зруйнували світовий лад, — приєднався до розмови блідий юнак із причепленою до його плеча знудженою девушкою.

— А якщо я заперечу, — спалахнув фон Азенгоф, — то як ви доведете, що я помиляюся, га?

— Шляхами Мамутів…

— А чи хтось б а ч и в Шляхи Мамутів?

— Ніхто теж не бачив істини, справедливости, нації і любови, — погрозив пальцем піп.

— Bien entendu!

— Ніхто не бачив швидкости, часу й барви. Ніхто не бачив думки.

— Я ж бачу барву, — здивувалася дама. — Ну ось, par exemple сукня в мене лавандова.

— Ви не бачите лавандової барви, — авторитетно ствердив пастир. — Ви бачите, що ваша сукня лавандова.

Дама не зрозуміла. Вона зробила кислу міну, відтак кокетливо посміхнулася, а коли й це жодного враження не справило, закотила очі.

— Чайна майстриня моєї сестри, — мовила вона, наче саме на цьому сюжеті її перебили, — по матері китайка, вони ходять іще до інших ідолопоклонників і повторюють слідом за ними старі верования лам і різних монгольських й індуських чаклунів. І що ви скажете, messieurs, на те, що в них споконвіку оповідають про такі «енерґетичні жили», які обплутують земну кулю від одного святого місця до іншого, й цими жилами перепливають душі людські, й узагалі, вони згідно з такою географією ділять і ділили світ, перш ніж іще будь-хто про Шляхи Мамутів словом похопився, — га, що скажете?

Подумалося про один із багатьох проектів доктора Тесли, проект промислового використання енерґії тьмідини, яка циркулює Шляхами Мамутів. Може, слід підкинути йому цей міфологічний сюжет? Адже він сам визнавав, що йому не чужий спіритуальний, езотеричний досвід. Це відволікло б його ще на кілька днів на пошуки мап, пов’язаних із тутешніми релігіями, й обдумування питання про спорудження теслектричних станцій у святих місцях ламаїзму чи індуїзму.

— Що не кажіть, — втрутився П’єр Шоча, — є якась дивна принадна сила у Шляхах Мамутів. Хоча ніхто їх не бачив, — тут він іронічно вклонився фон Азенгофу. — Мої знайомі, які кохаються у більш вишуканих насолодах…

— Курці опію, — прошепотіла гусарові театральним голосом дама.

— Мої знайомі, — вів далі Шоча, — спробували кілька разів сумнозвісний чорний наркотик…

— Ви казали, що вони зникають без сліду, — нагадав фон Азенгоф.

— Отож, слід власне такий: одного з них, котрий нещодавно посмакував того чорного макового соку, слуги тільки після цілого дня пошуків знайшли в неґліже й дуже виснаженого на землі, за декілька кварталів від його дому. А він попередив камердинерів, щоб ті не спускали із нього очей. Певно, блукав там, як сонный раб, бідолаха.