Крига. Частини ІII–ІV
- Автор: Дукай Яцек
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Астролябія»
- ISBN: 978-617-664-151-3
- Переводчик: Андрей Павлышин
- Жанр: Пост-апокалипсис
Электронная книга - «Крига. Частини ІII–ІV». Краткое содержание книги:
— Чи ж мало дивних речей люди в стані одурманення чинять? — зітхнув піп. — Замість Богу віддатися, воліють довірити душу потайній хімії.
— Але що я хотів сказати: де ж сáме його знайшли, — власне на Шляху Мамутів. Він лежав обморожений, зі шкірою, здертою із рук і ніг, цілковито непритомний.
— Може, він ще до всього на лютого там натрапив.
— Ну, цього б він не пережив.
— Пан полковник, — капітан підкрутив вуса й узяв даму попід руку, — мав якось таку сутичку з лютими…
Він продовжив, вирушивши когутячим кроком і ведучи із випнутими уперед грудьми пишно вбрану даму; товариство рушило вслід до головної вітальні й бальної зали, тільки фон Азенгоф сів на дивані під портретом похмурого родоначальника Шульців, замислено нюхаючи жіночу мереживну хустинку.
Підійшлося до крісла Кузьмєнцевa, лакей подав вогню, дихнулося тютюновим димом. Адвокат запитально підняв брову. Нахилившись йому до вуха, коротко переповілося результати розмови з генерал-губернатором.
— Себто, мабуть, ви досягли того, чого прагнули, чи не так?
— Я не знаю, що відбувається, Модесте Павловічу. Мусите мені допомогти своїми знаннями й інтуїцією.
— Мгм? — глипнув він з-під сивої гриви.
— Адже не такі були їхні плани. Коли мене пан Ур’яш у Міністерстві Зими на слід Батька Мороза напускав, вони це зовсім по-іншому собі укладали, для іншої мети, іншими стежками пересуваючись. А тепер Ур’яш плюється гіркою отрутою, а граф повторює: «три місяці». Три місяці!
— Отож — змінилося. Що ж тут дивного? Відрізняйте політику від математики. Світ, зрештою, не довкола вас обертається, і це не добре, й не зле. Годі усвідомити розумом причини усіх подій, які вас торкаються. Ані навіть більшости. Від цього тільки збожеволіти можна: увесь світ собі в голову убгати, щоби там його самотужки на частини розібрати, наче швейцарський годинник, і знову склавши докупи, спостерігати, чому його коліщатка обертаються так, як обертаються, чому він цокає. А вам би цього хотілося, правда ж?
— Я думав, що принаймні тут, у Краї Криги…
— Що? Досягнете всезнання? — він глузливо пирхнув.
Похиталося головою.
— Тесла провів успішний показ Бойової Помпи. До Імператора поїхала делегація Пірпона Морґана, яка налаштовує його проти Російсько-Американської Компанії, Довколасвітньої залізниці й проти Шульца. Шульц тисне репресіями. Укладено мир із Японією. Він не хотів цього показувати, але — три місяці! Модесте Павловічу, чи може Імператор звільнити графа Шульца з посади іркутського генерал-губернатора?
Адвокат Кузьмєнцев неспокійно засовався у своєму кріслі. До нього підійшов лакей, але адвокат відштовхнув його ціпком.
— Імператор може все, — пробурмотів він невдоволено. — Імператор — це Імператор. Так?
— Так. Так.
— Ви ж, мабуть, не думаєте, що подібний ультиматум, якщо його дійсно Его Величество Ніколай Алєксандровіч висунув, буде оголошено публічно. Коли прийде лист із відставкою Тімофєя Макаровічa, то прийде в останню мить, і граф піде з почестями, з похвалою, з орденом новим либонь. — Старий відчинив табакерку, запропонував почастуватися, похиталося заперечливо головою. — У вас занадто багата уява. Охолоньте, Вєнєдікте Філіповічу.
— Хіба ж не в цьому полягає дар пізнання? — буркнулося неуважно. — У певності однієї-єдиної істини з-поміж усіх можливих істин?
— Покиньте нарешті оту кляту математику!
— Господин Єрославскій?
Озирнулося.
— Анна Тімофєєвна просить Ваше Благородие до бальної зали, — сказав камердинер, не підводячи очей від крижаної тайги, осяяної місячним світлом.
— Ну, ну, ну, — засапав Кузьмєнцев і потужно чхнув.
Біттан фон Азенгоф позирав понад притиснутим до губ батистом, розтягнувшись неелеґантно під похмурою парсуною. Закліпалося. Камердинер чекав у чвертьуклоні. Не було ради, пішлося танцювати із дочкою генерал-губернатора.
Сотні людей у величезній залі, веселкові світла на тілах, тканинах, коштовностях, замість стін — зоряний обрій нічного Сибіру, замість підлоги — біла земля нічного Сибіру, повітря мерехтить від тисячних відблисків краси, а вона посеред усього цього найкрасивіша, красавица в лілейно-золотистій білости серед інших красавиц en grandes toilettes, які дивляться великими очима, із перехопленим диханням, у раптовій тиші, — коли підійшлося, уклонилося і запросилося mademoiselle Шульц до танцю.
Усі голосно зітхнули. Вона присіла, приймаючи простягнуту руку, рукавичка в рукавичку. Залопотіли віяла. Музиканти заграли перші такти мелодії, не малося найменшого уявлення про те, який це танець, які в ньому па. Вивелося графську дочку на середину неба. Від шелестіння сукні, завдяки усім тим нижнім спідницям і мереживам схожій на весняну хмарку, — паморочилося у голові. Всі дивилися. Піт стікав цівкою по голому черепу, посередині чола й уздовж носа. Божевілля. Панна посміхнулася захланною, примхливою посмішкою. Проковтнулося слину. Всі дивилися.