Вибрані твори

Такимо ж наслідком можна вважати близьку появу нових журналів — «Вапліте», комсомольського[446], руського[447] й реорганізованого в двохтижневий із ширшим літературним відділом нашого «Плужанина». Ще одним реальним досягненням буде відкриття в роковини смерти свого патрона — тов. Василя Блакитного Еллана (3 грудня) будинку преси[448] в Харкові, де передбачається жвава літературно-громадська праця.

Нарешті треба відзначити організацію двох нових асоціяцій — київських пролетарських письменників із тамошніх груп «Гарту», «Жовтня» і «Плуга» й асоціяції письменників Західньої України. Стоїмо також перед неминучо-потрібною організацією групи пролетарських письменників у Харкові.

Які ж перспективи? — Енергійна й рішуча відсіч, що її дав авангард пролетаріяту усім тим, хто хотів завести його на манівці й посіяти зневіру в його творчі сили, не може не відбитися і на літературному фронті. Ідеологічні ухили мусять бути вигоєні — або відійти від організаційних справ. Робітничо-селянська суспільність України мусить іти вкупі на шляху культурного будівництва з іншими народами СРСР і вкупі з товаришами в буржуазних країнах, що боряться там за пролетарську культуру. Ідучи на товариське співробітництво з усіма так званими попутниками, маємо з усією силою боротися гострим лезом марксистської критики з усіма проявами буржуазної ідеології. Рятунок від того, щоб самим не схибити, мусимо шукати в тісному єднанні з робітничо-селянськими масами і для них насамперед творити, серед них насамперед шукати нових культурно-мистецьких сил, їм насамперед допомагати вибитися й створити нові кадри пролетарських мистців. Це те, що охрещено в літдискусії «масовізмом», й цього ми не цураємося.

На шляху такої праці перед «Плугом» стоїть велика загроза, як стояла вона й донині: засмітитися елементами з куркулячою ідеологією, підпасти під їхній вплив і — не виправдати свого завдання, означеного в першому параграфі нашого статуту: збирати тих селянських письменників, що визнають диктатуру пролетаріяту й разом із ним ідуть творити нову пролетарську культуру. Активність заможніших верств села, деякі настрої зневіри й пригнічености в його павперизованої частини, що в свою чергу відбивається і на настроях частини сільської інтелігенції і півінтелігенції, звідки переважно походять плужани — реальні причини цієї загрози.