Вибрані твори
- Автор: Пилипенко Сергей Владимирович
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Смолоскип
- ISBN: 978-966-8499-67-8
- Жанр: Советская классическая проза
Электронная книга - «Вибрані твори». Краткое содержание книги:
Нові організаційні процеси в цьому напрямі вже помічаються: в Києві рештки «Гарту», «Жовтень», пролетарська частина «Плуга» й деякі письменники, що раніш стояли осторонь від організацій, об'єднуються в КАРП — Київську асоціяцію революційних письменників. В Одесі, круг журналу «Провесень», виникає асоціяція робітничо-селянських організацій Одещини («Потоки Октября», «Смена», «Станок»[430], «Гарт», «Плуг»). У Катеринославі «Плуг» відограє ролю робітничо-селянської організації. В Полтаві молодий «Молот» видає свій маленький збірник. Навіть Охтирка збірничком «Люди» маніфестує своє маленьке об'єднання революційних письменників. Росте також народжена в «Плузі» Асоціяція письменників Західньої України[431] і збирається на свій альманах. Збирається на окремий журнал український комсомольський літературний молодняк.
Таким чином, боротьба точиться не тільки в галузі теоретичних і організаційних суперечок. Кожна група і кожний письменник конкурує на літфронті своїми художніми виступами. Слідом за другим альманахом «Плуга» здає до друку свій альманах ВАПЛІТЕ, щоб держати іспит на звання «академіків» (чи видержить?).
Плужани на осінь готують свій третій альманах. Плужанка В. Чередниченко[432] романом «За плугом» одкриває серію великих річей, що їх потайки готує майже кожний белетрист. У цьому позитивна сторона дискусії — вона підвищила вимоги щодо кваліфікації художніх творів, покликала до самоудосконалення, вдумливої поглибленої праці.
Лишається ще болюче місце нашої літературної сучасности — слаба марксистська критика. В цей бік має бути звернена наша пильна увага — і цим вичерпуватимуться найголовніші підсумки нашої річної гострої літдискусії.
На боротьбу з клясиками[433]
аке гасло висовує життя на довгий прийдешній період для української революційної літератури, — отже, гасло не біжучої кампанії, а упертої систематичної праці. Розшифруємо його.
Основне місце в планах наших видавництв на майбутній рік займає видання клясиків — академічне, повне (в ДВУ М. Вовчка[434], Нечуя-Левицького[435], Глібова[436] і т. д.), вибрані твори (видання «Книгоспілки»[437] з передмовами Филиповича[438], Ніковського[439], Зерова, Гермайзе[440] і т. д., а також «Руху»[441], «Часу»[442], «Слова»[443] й ін.), твори для дітей, окремі повісті, романи, оповідання (по всіх видавництвах). За три-п'ять років найголовніше буде зроблене. Український читач — дорослий, юнак, дитина — матиме величезний матеріял для художньо-емоціонального впливу на свій світогляд.
Разом із тим на прийдешні роки (цього року багато зробити не доведеться) готуються для видання переклади клясиків світових (Шекспіра, Байрона, Золя і т. д.) — найкращих їх річей.
У життя таким чином входить могутній культурний чинник. Цьому не можна не радіти, цьому не можна всіляко не сприяти. Але разом із тим треба мати на увазі й ті негативні сторони, що несе з собою факт появи на фронті ідеологічної боротьби цього літературного знаряддя.
Клясики, породжені в умовах капіталізму, поміщицько-буржуазного панування, хоч би й ті, хто боровся проти цього панування, сприймали, пізнавали життя очима свого покоління й устами свого покоління висловлювали нові на той час ідеї. Багато з того лишилося актуальним, потрібним, життьовим і для доби диктатури пролетаріяту. Але багато йде й проти цієї доби. Ми вже не так пізнаємо і не так творимо. В коштовних клясичних творах криється й певна доза отрути. І що вища художня вразливість творчости такого клясика, то небезпечніша стає ця доза.
До того ми ще не маємо достатнього кадра літературознавців — марксистів, щоб у виданнях клясиків давати відповідне критичне освітлення їхньої творчости. Критичні розвідки пишуться не марксистами, що не вміють або не хочуть дати сучасне тлумачення творів, що їх вони редагують, і, навпаки, часто подають матеріял теж у дусі ідеалістичного світогляду, шкідливого для сучасного читача, — подвійна отрута.
Робітничо-селянській суспільності потрібні свої клясики, свої генії і таланти. Але вони не творяться, вони народжуються в силу невідомих нам ще законів природи. Лишається — чекати. Але не пасивно. Поєднання природнього хисту з умінням, із знанням літературних прийомів, із технікою літературною дає твори високої якости. В нас і тепер уже є деякі кадри тих, що можуть похвалитися цим природнім хистом.
430
«Потоки Октября», «Смена», «Станок» — місцеві локальні літературні організації. Найвідомішою з них стала асоціація пролетарських письменників «Потоки Октября». представлена зокрема іменами М. Матяша та І. Микитенка. У 1925 р. асоціація видає книгу першу «Потоки Октября».
431
Асоціяція письменників Західньої України — існувала спершу як секція при Спілці селянських письменників «Плуг», а з 1926 р. як самостійна організація — Спілка революційних письменників «Західна Україна». Об'єднувала письменників і художників — вихідців із західних регіонів України, як-от: Д. Загул, М. Ірчан, Д. Бедзик. В. Бобинський, М. Гаско, В. Ґжицький та ін.
432
Чередниченко Варвара (1896-1949) — письменниця, педагог. Член літературної організації «Плуг».
433
Подаємо за першодруком у 8-9 числі журналу «Плужанин» за 1926 р.
434
Вовчок Марко (справжнє ім'я — Марія Вілінська, у заміжжі — Маркович та Лобач-Жученко; 1834-1907) — письменниця, чия проза помітно вплинула на розвиток українського оповідання в другій половині XIX ст.
435
Нечуй-Левицький Іван (справжнє прізвище — Левицький; 1838— 1918) — письменник, виступав також з популярними працями на теми з української міфології, історії, етнографії та публіцистичними статтями. Друкувався під псевдонімами І. Нечуй, І. Баштовий, Гр. Гетьманець, О. Криницький.
436
Глібов Леонід (1827-1893) — письменник і громадський діяч. Відомий байкар.
437
«Книгоспілка» — кооперативна видавнича та книготорговельна організація в Києві 1918-1920 рр. У листопаді 1922 р. відновилася з центром у Харкові та філіями в Києві й Одесі. До правління було обрано В. Целаріуса, С. Пилипенка й М. Агуфа. Проіснувала до 1931 р. Видавала широкий спектр книгопродукції: від підручників до науково-популярних видань.
438
Филипович Павло (1891-1937) — поет, літературознавець. Належав до групи «неокласиків». Репресований.
439
Ніковський Андрій (1885-1942?) — громадський і політичний діяч, літературознавець, журналіст. Член ТУП, УПСФ. Редактор газети «Рада» (1913-1914), «Нова Рада» (1917-1919) у Києві та журналу «Основа» (1915) в Одесі. Перший голова Українського Національного Союзу (1918), міністр закордонних справ в уряді УHP на еміграції. У 1924 р. повернувся в Україну, працював співробітником ВУАН. Репресований.
440
Гермайзе Йосиф (1892-?) — історик. Заарештований і засуджений у процесі СВУ. Після відбуття покарання в 1935 р. мешкав у Саратові. Невдовзі знову був заарештований. Подальша доля невідома.
441
«Рух» — кооперативне видавництво з розгалуженою книготорговельною мережею. Засноване 1917 р. у Вовчій (нині — Вовчанськ). З 1921 р. і до ліквідації 1933 р. — у Харкові. Спеціалізувалося переважно на виданнях масових серій.
442
«Час» — популярне київське видавництво початку 1920-х рр.
443
«Слово» — пайове видавництво в Києві 1922-1926 рр. Друкувалися переважно твори «неокласиків», але також виходили друком твори Г. Косинки й Т. Осьмачки. Продукція вирізнялася дбайливим мистецьким оформленням.