Повітряний замок, що вибухнув
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #3
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5487-6
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Повітряний замок, що вибухнув». Краткое содержание книги:
Лісбет Саландер не здається. Виснажена після кількох поранень, перебуваючи під охороною в лікарні, вона вирішує помститися своїм ворогам і довести системі, яка, ще коли Лісбет була дитиною, зламала їй життя, запроторивши до божевільні, свою невинуватість. Однак самій упоратися з цим їй несила. На допомогу дівчині знову приходить журналіст Мікаель Блумквіст, чия викривальна книжка сколихне громадськість і переполохає уряд і спецслужби. І можливо, тоді справедливість нарешті переможе.
— Є. Багато досвідчених професіоналів, що знають свою справу. Проблема в тому, що є й інші, які не дозволяють їм працювати.
— Зі мною розмовляв Хольм…
— Я знаю.
Берґшьо звів брови.
— У нього є ціла низка міркувань щодо вас. Майже всі негативні.
— Правильно. У мене теж є ціла низка міркувань щодо нього.
— Негативних? Погано, якщо ви з ним не можете спрацюватися…
— Я цілком спокійно можу з ним працювати. А от у нього зі мною виникають проблеми.
Еріка зітхнула.
— Він доводить мене до сказу. Хольм досвідчений і, безперечно, один з найкомпетентніших керівників інформаційного відділу, яких я зустрічала. Разом з тим він мерзотник. Він плете інтриги і нацьковує людей одне на одного. Я пропрацювала в ЗМІ двадцять п'ять років, але з такими керівниками раніше не мала справ.
— Щоб справлятися з роботою, йому необхідна тверда рука. Він відчуває тиск з усіх боків.
— Тверда рука — так. Але це не означає, що він має поводитися як ідіот. На жаль, Хольм — одна з головних причин того, що співробітників майже неможливо змусити працювати єдиною командою. Це просто якась людина-катастрофа. Він, схоже, вважає, що його посадова інструкція диктує йому правити, руйнуючи.
— Суворі слова.
— Я даю Хольму місяць, щоб одуматись. А потім зніму його з посади керівника інформаційного відділу.
— Цього ви зробити не зможете. Ваша робота полягає не в тому, щоб розвалювати організаційну структуру.
Еріка замовкла і пильно подивилася на голову правління.
— Даруйте, що нагадую, але ви найняли мене саме для цього. Ми навіть уклали контракт, що дає мені право вільно провадити в редакції реорганізацію, яку я визнаю за необхідну. Моя мета полягає в тому, щоб оновити газету, а це неможливо без того, щоб змінити організаційну структуру і сталі принципи роботи.
— Хольм присвятив «СМП» все життя.
— Так. Але йому п’ятдесят вісім, на пенсію він піде через шість років, а я не можу собі дозволити весь цей час терпіти такий баласт. Маґнусе, зрозумійте мене правильно. Відколи я переступила поріг скляної клітки, справа мого життя — підвищення якості газети і збільшення її накладу. Хольму доведеться вибирати: або працювати по-моєму, або займатися чимось іншим. Я знищу кого завгодно, хто стане на шляху до вищезгаданої мети або шкодитиме «СМП» якось інакше.
Дідько… я повинна порушити питання про «Вітавара». Берґшьо знімуть.
Берґшьо раптом усміхнувся.
— Далебі, у вас теж тверда рука.
— Авжеж, це так, що в даному разі прикро, оскільки тут краще б обійтися без силових методів. Моє завдання полягає в тому, щоб робити хорошу газету, а це можливо, лише якщо у мене буде дієздатне керівництво і співробітники, що працюють із задоволенням.
Після розмови з Берґшьо Еріка пошкутильгала назад у скляну клітку. На душі в неї було тяжко. Вона проговорила з Берґшьо сорок п’ять хвилин, ні словом не обмовившись про фірму «Вітавара». Інакше кажучи, була з ним не дуже відверта і чесна.
Увімкнувши комп’ютер, Еріка Берґер виявила, що їй надійшло повідомлення від «MikBlom@millenium.nu». Позаяк вона чудово знала, що такої поштової адреси в «Міленіумі» не існує, їй не важко було зрозуміти, що це знову нагадує про себе її кіберпереслідувач. Еріка відкрила повідомлення.
ГАДАЄШ, БЕРҐШЬО ЗМОЖЕ ТЕБЕ ВРЯТУВАТИ, МАЛЕНЬКА ШЛЬОНДРО? ЯК ТАМ ТВОЯ НІЖКА?
Вона машинально підвела очі й оглянула редакцію. Її погляд упав на Хольма, який якраз дивився на неї. Зустрівшись з нею очима, він кивнув і посміхнувся.
«Листи пише хтось із „СМП“», — подумала Еріка.
Нарада у відділі охорони конституції закінчилася лише на початку шостої. Вони домовилися про те, що знову зустрінуться наступного тижня, а якщо Мікаелю Блумквісту потрібно буде зв’язатися з ДПУ/Без раніше, то він звертатиметься до Моніки Фігуероли. Мікаель узяв сумку з ноутбуком і підвівся.
— Як мені тепер звідси вибратися? — спитав він.
— Вам, мабуть, не слід розгулювати тут самому, — зауважив Едклінт.
— Я його проведу, — запропонувала Моніка Фігуерола. — Зачекайте кілька хвилин, поки я приберуся у себе в кабінеті.
Вони разом попрямували через Крунуберґспаркен у бік площі Фрідхемсплан.
— І що буде далі? — поцікавився Мікаель.
— Ми підтримуватимемо контакт, — відповіла Моніка Фігуерола.
— Мені починає подобатися мати справу із СЕПО, — усміхнувшись їй, сказав Мікаель.
— Хочете пізніше разом повечеряти?
— Знову в боснійському ресторані?
— Ні, я не можу собі дозволити кожен вечір ходити по ресторанах. Я мала на увазі швидше що-небудь простеньке у мене вдома.