Повітряний замок, що вибухнув
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #3
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5487-6
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Повітряний замок, що вибухнув». Краткое содержание книги:
Лісбет Саландер не здається. Виснажена після кількох поранень, перебуваючи під охороною в лікарні, вона вирішує помститися своїм ворогам і довести системі, яка, ще коли Лісбет була дитиною, зламала їй життя, запроторивши до божевільні, свою невинуватість. Однак самій упоратися з цим їй несила. На допомогу дівчині знову приходить журналіст Мікаель Блумквіст, чия викривальна книжка сколихне громадськість і переполохає уряд і спецслужби. І можливо, тоді справедливість нарешті переможе.
— Ти хочеш знати, чи комплексую я через те, що ти більш тренована і фізично сильніша, ніж я? Ні.
— Щиро кажучи, я помітила, що багато хлопців цікавляться мною, але потім починають мене провокувати, намагаючись різними способами узяти гору. А надто коли довідуються, що я з поліції.
— Я не збираюся з тобою змагатися. Я сильніший за тебе у своїй справі, а ти сильніша за мене у своїй.
— Чудово. Такий підхід мене влаштовує.
— Чому ти мене підчепила?
— Я зазвичай піддаюся імпульсам, і це був якраз такий випадок.
— Гаразд. Але ж ти працюєш не деінде, а в СЕПО і перебуваєш в епіцентрі розслідування, де я — одна з дійових осіб…
— Ти гадаєш, що я вчинила непрофесійно? Може, й так, мені не слід було цього робити. І якщо все випливе на поверхню, у мене будуть великі проблеми. Едклінт розлютиться.
— Я не проговорюся.
— Спасибі.
Вони трохи помовчали.
— Не знаю, що з цього вийде. Адже ти, наскільки я зрозуміла, полюбляєш створювати складнощі. Це так?
— Так. На жаль. І я, загалом, не шукаю собі постійної дівчини.
— Добре. Я попереджена. Мабуть, я теж не шукаю постійного бойфренда. Може, збережемо це на дружній основі?
— Бажано. Моніко, я нікому не розповідатиму про наші стосунки. Але якщо справа обернеться на погане, у мене може виникнути жахливий конфлікт з твоїми колегами.
— Чесно кажучи, не думаю. Едклінт — людина справедлива. І ми дійсно хочемо розібратися з цим «Клубом Залаченка». Якщо твої здогадки правильні, то це чисте безумство.
— Подивимось.
— З Лісбет Саландер у тебе теж був зв’язок.
Мікаель Блумквіст підвів погляд на Моніку Фігуеролу.
— Послухай… я не розгорнута книжка, доступна кожному охочому. Мої стосунки з Лісбет нікого не стосуються.
— Вона дочка Залаченка.
— Так. І їй доводиться з цим жити. Але вона не Залаченко. Між ними, чорт забирай, є величезна різниця.
— Я не хотіла нікого образити. Мене цікавить, чому тебе так хвилює ця історія.
— Лісбет — мій друг. І цим усе сказано.
Сусанн Ліндер з «Мілтон сек’юриті», одягнена в джинси, чорну шкіряну куртку і кросівки, прибула до Сальтшьобадена близько дев’ятої години вечора, отримала від Давида Русина інструкції та обійшла з ним довкола будинку. Її спорядження — лептоп, телескопічний кийок, балончик із сльозоточивим газом, наручники і зубна щітка — уміщалося в зеленій військовій сумці, яку вона розпакувала в кімнаті для гостей. Після цього Еріка Берґер запропонувала їй каву.
— Дякую. Ви вочевидь маєте мене за гостю, яку треба розважати всіма доступними способами. Насправді ж я зовсім не гостя. Я — необхідне зло, що раптово увірвалося у ваше життя, хай і на кілька днів. Я шість років прослужила в поліції і вже чотири роки працюю в «Мілтон сек’юриті». Я професійний охоронець.
— Он як.
— Вам загрожує небезпека, і я тут у ролі стражника, щоб ви могли спокійно спати або працювати, почитати книжку або робити те, що вам хочеться. Якщо у вас є потреба виговоритися, я охоче послухаю. А якщо ні, то у мене з собою є книжка, яку я можу почитати.
— Гаразд.
— Я хочу сказати, що ви повинні жити нормальним життям і не зобов’язані мене розважати. Інакше я лише заважатиму вам. Найкраще дивіться на мене як на тимчасову колежанку.
— Мушу визнати, що вся ця ситуація для мене новина. Будучи головним редактором «Міленіуму», я теж зазнавала погроз, але на суто професійному рівні. А тут якийсь паскудник…
— Який зациклився саме на вас.
— Щось таке.
— Організація справжньої особистої охорони коштуватиме величезних грошей, і вам доведеться домовлятися особисто з Драґаном Арманським. Щоб це мало сенс, повинна існувати чітка і конкретна загроза. Для мене ж це просто підробіток. Я візьму по п’ятсот крон за ніч за те, щоб до кінця тижня спати тут, а не вдома. Це дешево і набагато менше від того рахунка, який би я виставила, коли б працювала за завданням «Мілтон сек’юриті». Вам це підходить?
— Підходить.
— Коли раптом що-небудь станеться, я хочу, щоб ви замкнулися в спальні і дозволили розбиратися мені. Ваше завдання — натиснути на кнопки сигналізації, яка встановлена на випадок нападу.
— Ясно.
— Я говорю серйозно. Якщо почнеться бійка, я не хочу, щоб ви плутались у мене під ногами.
Близько одинадцятої Еріка Берґер пішла спати. Зачиняючи двері спальні, вона почула, як клацнув замок. Вона, не кваплячись, роздяглася і лягла в ліжко.
Незважаючи на запевняння гості, що її не потрібно розважати, Еріка і Сусанн Ліндер дві години провели на кухні разом. У товаристві Сусанн Еріка почувала себе невимушено, і вони чудово розуміли одна одну, обговорюючи психологічні чинники, що штовхають деяких чоловіків на переслідування жінок. Сусанн Ліндер заявила, що чхати хотіла на всякі психологічні дурниці. Головне те, що таких психів потрібно утихомирювати, і робота в «Мілтон сек’юриті» давала їй можливість займатися саме цим.