Крига. Частини ІII–ІV
- Автор: Дукай Яцек
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Астролябія»
- ISBN: 978-617-664-151-3
- Переводчик: Андрей Павлышин
- Жанр: Пост-апокалипсис
Электронная книга - «Крига. Частини ІII–ІV». Краткое содержание книги:
Граф закліпав, поглянув на Місяць, поглянув на закрижанілу тайгу під ногами, поглянув на крижлізно-чернородковую установку й знову заплющив повіки.
— Але ви аж ніяк не фанатик-мартиновець, правда ж?
— Ні, Ваше Сиятельство.
— Слава Богу. — Він знову кашлянув і кинув хустинку лакеєві. — Вибачте мою дочку, вона почула про Сина Мороза, й що ж годі стримати жіночу цікавість. Вона ще дитина. Але ви, — він раптом кинув хуткий погляд, — як вас там, Вєнєдікт Філіповіч, вірно?
— Так, Ваше Сиятельство.
— Ви справляєте враження конкретної людини. Францішек Марковіч каже, що ви математик. Що, скажу щиро, я не вважаю ґарантією надмірної практичности в життєвих справах. Я читав оту вашу, мгм, «Аполітею»…
— Ваше Сиятельство читають подібні газетки?
— А де ще можна прочитати щось цікаве? Та ж не в пресі, яку благословляють наші законослухняні чиновники. Там не проходить нічого, що могло б підбурити уми порядних росіян. Хочеш знати, що в російській душі глибоко лящить, читай підпільні видання. Їх для мене збирають щотижня, дуже повчальне чтиво.
… Отож, так, — граф втягнув дим кадил у легені, — отож, ви вважаєте, що нашого Милостивого Государя, і прем’єр-міністра, і всіх міністрів, і всі установи, й мене, скажімо, також, — Крига нас усіх зробить непотрібними?
— Так.
Він посміхнувся у вуса.
— Ваше Сиятельство самі бачите, — наголосилося, — що й Государь Император має цю певність, зі снів і передчуттів, якщо не зі знання: і тому так борониться, тому хоче війни з лютими.
— Алєксандр Алєксандровіч вважає, що ви заморозник.
— Побєдоносцев?
— Проте, перечитуючи «Аполітею», я зауважив, що ви написали цей текст таким чином, щоб годі було втямити, чи й справді вам хотілося такої Держави Небуття?
— Прошу мене вибачити, але яке це, власне…
Він здригнувся, перша іскра роздратування промайнула в його очах.
— Я можу вас віддати на поталу охранці, — сказав він, — а можу до родителя з амністією послати, але перш ніж зважитися будь-яким чином вами скористатися, мушу пізнати інструмент, який тримаю у руках, чи не так?
Скривилося.
— Пізнати людину…
— Ви щось сказали? — гаркнув він.
— Я не заморозник, — різко відповілося, дивлячись йому в очі. — Я не розтальник.
— Але ви вірите в Історію під Кригою. То хто ж ви, га?
Хто? Заплющилося тієї миті очі перед дзеркалами й кришталем, і чужими очима. Шостий день Морозу. Хто?
— Я… математик. Математик Історії, le Mathématicien de l’Histoire.
Граф Шульц-Зимовий зчепив руки кінчиками пальців, спер підборіддя на великі пальці рук. Тепер він поглядав дещо спідлоба, спід високого чола.
Слуги зникли з поля зору. Поза димом, який піднімався із курильниць, ніщо не закривало сибірського горизонту, чистого зоряного неба й сніжних вихорів під ним, які оберталися повільними веселкобарвними протуберанціями. Ґотичний стілець, підніжок, жорстке крісло, курильниці, — висілося тут над Краєм Лютих, наче слова, сказані в абсолютній тиші.
— Три місяці, — сказав губернатор. — Чи зможете ви з ним домовитися упродовж трьох місяців?
— Якщо знайду його.
— Пан Ур’яш дав вам усі мапи й вказівки.
— Це вже не актуально. Ваша Світлосте, таким чином неможливо обчислити Шляхи Мамутів Батюшки Мороза.
— Чому ж це?
— Їх більше, ніж один. Принаймні троє, може, четверо.
— Батьків Морозів? — здригнувся він.
— Людей, які тілесно зійшли на Шляхи Мамутів. — Випросталося, перераховуючи, пальці. — Німий Повітроплавець. Чоловік на ім’я Іван Тіхоновіч Копиткін, убогий зимовик із католицької мартинівської секти. Філіп Філіповіч Ґерославський. Може, Алістер Кроулі. Це чорнофізичний процес, а не диво Боже.
— Отже, ви кажете, що вам не вдасться.
— Я цього не сказав. Ваша Світлосте, що трапилося із Каролєм Богдановичем і Александером Черським?
Він насупився.
— Із ким?
— Геологами, які першими описали Шляхи Мамутів.
— Я не знаю цієї справи. Запитайте Францішека Марковіча.
— Я маю підозру… Ваше Сиятельство, вибачте мене, я говоритиму щиро.