Крига. Частини ІII–ІV
- Автор: Дукай Яцек
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Астролябія»
- ISBN: 978-617-664-151-3
- Переводчик: Андрей Павлышин
- Жанр: Пост-апокалипсис
Электронная книга - «Крига. Частини ІII–ІV». Краткое содержание книги:
Двері відчинилися, й увійшла найкрасивіша девушка, яку бачилося у житті.
Завмерлося, мимоволі повернувши зброю у її бік. Девушка зойкнула й прикрила уста рукою, дивлячись із дитинним подивом на Ґросмайстера. Відтак вона поволі перевела погляд на крижлізно-чернородковую конструкцію, і її оченята округлилися ще більше.
Опустилося револьвер. Її білесенька сукня, обшита довкола декольте хмарками синюватого тюлю, пух-золотом обхолоджена, висіла над сніговою прірвою, наче янгольська хмарка із благочестивого образкá. Девушка зробила крок уперед, й оборки, мережива, нижні спідниці розшелестілися, мов вітер повіяв. Вона зробила другий і третій кроки, — стоялося, як вкопаний, — а вона, замість тікати, підійшла й торкнулася цівки Ґросмайстера витягнутим пальчиком. Срібно-перлове кольє мерехтіло в неї на алебастрових персах із кожним квапливим вдохом.
Вийнялося з рота прикушену цигару, видихнулося тютюнову хмару.
Красавица дзвінко розсміялася.
— Que c’est beau!
У розпущене на селянський штиб каштанове волосся у неї було вплетено квітку невідомого ґатунку, фіолетово-лілову. Вмонтовані в мороскляні сережки діамантові зірочки блискали на зміну із кольє. Утрималося від захисного відруху: підняти руку, прикрити очі.
На порозі нове сум’яття: Ур’яш із паном в орденах, із двома лакеями, ще із якимись людьми, скупченими позаду. Девушка зірвалася, мов сполоханий птах, повернулася на пальцях ніг, помчала до дверей, ухопила сановника, якого тільки тепер упізналося. — Oh, papa!.. — Й обнявши його за шию, почала йому щось шепотіти на вухо.
Сховалося якнайшвидше Ґросмайстера під фрак і білу камізельку pique.
Францішек Марковіч урешті виштовхав решту товариства в коридор: залишився сам генерал-губернатор Шульц-Зимовий і його прислуга, яка поквапливо підсунула йому крісло, умістила поруч із кріслом кадильні кошики, підставила на відстані витягнутої руку столик із кришталем і мороскляним посудом, наливаючи напої швидше, ніж господар пальцем кивне. Граф, зітхнувши, вмостився у ґотичному кріслі, схрестив у щиколотках випростані ноги, лакей підсунув йому під них ампірне підніжжя.
Відтак Шульц кивком дав дозвіл, і сілося у крісло, підготоване слугою на належній відстані. Інший слуга вихопив із рук цигару. Сиділося рівно, як до дошки прибитий, із колінами, зведеними докупи, й покладеними на коліна руками. Погано схований Ґросмайстер жалив у нирки.
Згідно з математикою характеру Краю Істини (Веліцький, отож Кузьмєнцев, отож Шульц) генерал-губернатор Іркутської губернії був людиною успіху, тобто кимось, хто вирізнився у вищих сферах Російської імперії власною персоною, бо не народився у вельможній сім’ї (або ж таке становище можна, в гіршому разі, втратити), але сам наполегливо п’явся угору; він не звик до суспільного успіху, він досягав успіху; він жадав не успіху, він жадав чогось, до чого тільки завдяки успіхові може прагнути. Шульц походив із підупалого поміщицького роду, а посаду губернатора отримав як вінець військової й міністерської кар’єри. Однак Іркутське генерал-губернаторство після Зими Лютих виглядало не милою нагородою для придворного фаворита, а небезпечним і складним викликом і полем важкої праці, — в іншому разі, мабуть, його б не отримала особа покрою Тімофєя Макаровічa Шульца.
Граф підняв долоню, у яку йому негайно вклали хустинку; він покашляв у неї, відвертаючи голову до потоку кадильних пахощів. Сивіюча борода його була підстрижена за шведською модою, лише з буйними сивуватими бакенбардами. Шульц швидко лисів, світло гасових ламп відбивалося на видовженому голомозому черепі. На грудях у нього світився орден Святого Андрія Первозваного, підвішений на важкому тричленному кольє, із червоно-блакитними, сріблясто-блакитними, червоно-золотими медальйонами, із фіґуркою розп’ятого на хресті святого апостола Андрія, уміщеною на золотому двоголовому орлові, у тунґетитовій інкрустації. Орла на восьмикутній зірці ордена оточував напис: «За веру и верность».