ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло

За рік Мілґрем провів дев’ятнадцять різних досліджень, і кожне було ще однією варіацією головної парадигми: експериментатор — учитель — учень — перевірка пам’яті — удар струмом у разі помилки. У кожному експерименті він контролював іншу соціально-психологічну змінну і спостерігав за її впливом на ступінь підпорядкування несправедливому натиску з боку носія влади. В одному дослідженні брали участь жінки, в інших — він змінював фізичну відстань між експериментатором і вчителем, або між учнем і вчителем, або інші учасники (працівники) починали бунтувати чи проявляли зразкову покірність і ін.

В одній серії експериментів Мілґрем хотів довести, що результати не спричинено впливом авторитету Єльського університету — гордості Нью-Гейвена. Тож він переніс місце проведення дослідження до занедбаного офісного будинку в центрі Бриджпорта, штат Коннектикут, і повторив експеримент як проект приватної компанії, що не має нічого спільного з Єльським університетом. Це не мало значення — учасники і в цих умовах піддалися ситуативному впливу.

Зібрані результати свідчать, що люди — надзвичайно пластичні: майже кожен може повністю підпорядкуватися і майже кожен може опиратися натискам з боку носія влади. Все залежало від ситуативних змінних, що впливали на досліджуваних. Мілґрем виказував, що показник підпорядкування може досягнути 90% з тих, хто дійде до максимальних 450V, але може й опустися до менш ніж 10% — у разі впровадження лише однієї змінної в «сценарій».

Хочете максимального послуху? Зробіть піддослідного членом «групи вчителів», де інший учасник (таємний працівник) натискає важелі напруги, а піддослідний займається іншими аспектами процедури. Хочете, щоби люди опиралися натиску з боку носія влади? Дозвольте їм побачити, як не слухається інший учасник. Досліджувані також відмовлялися вдаряти струмом «учня», якщо той стверджував, що хоче отримати ще один удар: це ж мазохізм, а вони не садисти. Якщо в крісло «учня» сідав експериментатор, досліджувані відмовлялися вдаряти його високим струмом. Вони були більше схильні вмикати напругу, коли учень сидів далеко. В усіх інших варіантах дослідження у пересічних громадян Америки різного віку і зайнятості, чоловіків і жінок, можна було викликати низький, середній чи високий рівень покірності, за допомогою «ситуативних перемикачів» — ніби експериментатор знайшов у їхній психіці «панель управління людиною». Велика вибірка тисячі осіб із дуже різних середовищ дає змогу віднести результати Мілґрема до найвпливовіших досліджень суспільних наук.