ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло
- Автор: Зимбардо Филипп Джордж
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Yakaboo Publishing
- ISBN: 978-966-97633-6-5
- Переводчик: Любомир Шерстюк
- Жанр: Психология
Электронная книга - «ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло». Краткое содержание книги:
5. Створювати можливості, щоб розмити межі відповідальності або звільнитися від відповідальності за негативні наслідки. Відповідатимуть інші, а не виконавець (експериментатор на запитання «вчителя» відповідав, що бере на себе відповідальність за все, що може статися з «учнем»).
6. Розпочинати шлях до найбільшого зла від маленького, здавалося б, незначного першого кроку. Легеньке «нога в дверях» під щораз сильнішим тиском котиться похилою поверхнею донизу[271] (перший електроудар — лише 15 V). Саме так хороших дітей перетворюють на наркоманів — лише один раз понюхати чи зробити одну маленьку затяжку.
7. Поступово далі просуватися по цьому шляху маленькими кроками, різниця між якими залишалася малопомітною. «Ще трохи більше» (кожен наступний вимикач збільшував струм лише на 15V, тому жоден із 30 рівнів покарання не здавався значно небезпечнішим за попередній).
8. Змінювати поступово поведінку авторитетної особи (дослідник в експерименті Мілґрема): від «справедливої» і розсудливої до «несправедливої», вимогливої і навіть ірраціональної. Ця тактика спершу викликає згоду, далі дезорієнтацію, бо ми очікуємо, що друзі й носії влади будуть послідовними. Неусвідомлення цієї трансформації призводить до сліпого підпорядкування (що є частиною багатьох сценаріїв «зґвалтувань на побаченні» чи причиною того, чому зазнавши насильства з боку чоловіка, жінка залишається з ним).
9. Робити «ціну виходу» високою, а процедуру виходу — дуже складною, дозволяти словесну незгоду (у такий спосіб люди підтримують власну самооцінку), але вимагати послуху в поведінці.
10. Запропонувати якусь ідеологію чи «велику брехню», аби виправдати будь-які засоби для досягнення нібито цінної і жаданої мети (в експериментах Мілґрема виправданням або раціональною причиною взяти участь у неприємному завданні стало те, що наука нібито хоче допомогти людям вдосконалити пам’ять шляхом винагородження і покарання). У соціально-психологічних дослідженнях ця тактика відома під назвою «легенди», бо задля чистоти експерименту науковець приховує використані згодом процедури. Її відповідник у реальному світі називається «ідеологією». Зазвичай держави перед початком придушення політичної опозиції чи війни спираються здебільшого на ідеологію «загрози національній безпеці». Коли громадяни бояться такої загрози, вони більше схильні відмовитися від своїх основних прав на користь уряду, який натомість обіцяє безпеку. Класичний аналіз Еріха Фромма у книжці «Втеча від свободи» демонструє нам, що завдяки таким бартерам Гітлер й інші диктатори отримували й утримували владу. Вони заявляли, якщо матимуть більше важелів впливу, то зможуть забезпечити безпеку громадянам, і задля цього останні відмовлялися від деяких своїх основних свобод[272].
Ці процедури використовують у різних ситуаціях впливу, коли наділені владою особи хочуть, щоби інші виконували їхню волю, але знають, що без відповідної психологічної підготовки лише незначна частина погодиться на цілковитий послух. На майбутнє, опинившись в ситуації, де ставкою буде ваша покірність, пригадайте ці десять сходинок, що ведуть до сліпого підпорядкування. Можливо, це допоможе вам зробити крок назад і не проходити весь цей шлях — їхній шлях. Гарний спосіб уникнути злочинів через покірність — не піддаватися впливові носія влади і завжди повністю брати на себе відповідальність за власні вчинки[273].
ВІДТВОРЕННЯ Й РОЗШИРЕННЯ МОДЕЛІ ДОСЛІДЖЕНЬ МІЛҐРЕМА
Завдяки зрозумілій структурі й детально описаному протоколу експеримент Мілґрема повторили чимало незалежних дослідників із різних країн. Нещодавно було опубліковано порівняльний аналіз із восьми повторних експериментів, проведених у США, і дев’яти — у різних країнах Європи, Африки й Азії. У цих окремих дослідженнях рівень підпорядкування учасників із різних країн був порівняно високим. Середній показник покірності в США (61%) майже збігався із середнім рівнем в інших країнах (66%). Для США діапазон показників перебував в межах від 31% (найнижчий) до 91% (найвищий), для інших країн — від найнижчих 28% в Австралії до найвищих 88% у ПАР. Також було підтверджено стабільність показника покірності упродовж кількох десятиліть у різних місцях. Не існувало зв’язку між роком проведення дослідження (1963-1985 рр.) і рівнем підпорядкування[274].
ПОКІРНІСТЬ ВПЛИВОВОМУ І ЛЕГІТИМНОМУ НОСІЮ ВЛАДИ
В оригінальному дослідженні Мілґрема учасники наділяли владою того, хто проводив експеримент, бо він був головним в лабораторії, одягався і поводився як поважний науковець (насправді для цієї ролі найняли шкільного вчителя біології). Як така його влада походила від учасників, які сприймали експериментатора як представника владної системи (в описаній раніше Бриджпортському відтворенні експерименту Мілґрема за відсутності престижної інституції — Єльського університету — відсоток покірності зменшився з 65% до 47,5%, але ця різниця не стала статистично значимою). Кілька пізніших досліджень показали, яким сильним може бути ефект покірності, якщо законні носії влади справді застосовують владу в межах своїх повноважень.
271
J. L. Freedman, S. С. Fraser, «Compliance Without Pressure: The Foot-in-the-Door Technique», Journal of Personality and Social Psychology 4 (1966).—C. 195-202. Також див.: S. J. Gilbert, «Another Look at the Milgram Obedience Studies: The Role of the Graduated Series of Shocks», Personality and Social Psychology Bulletin 4(19 81).—C. 690-95.
272
E. Fromm, Escape from Freedom, New York: Holt, Rinehart and Winston, 1941.
У США страх перед загрозою національній безпеці з боку терористів, підсилюваний офіційною владою, дозволив багатьом громадянам, Пентагону і державним лідерам прийняти катування в’язнів як допустимі методи здобуття інформації, що може допомогти запобігти майбутнім терористичним атакам. Таке мислення, як я доводитиму в 15 розділі, спричинило насильство з боку військових поліцейських у в’язниці Абу-Ґрейб.
273
Н. С. Kelman, V. L. Hamilton, Crimes of Obedience: Toward a Social Psychology of Authority and Responsibility (New Haven, CT: Yale University Press, 1989).
274
Blass, The Man Who Shocked the World, Appendix C, «The Stability of Obedience Across Timeand Place».