Крига. Частини ІII–ІV
- Автор: Дукай Яцек
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Астролябія»
- ISBN: 978-617-664-151-3
- Переводчик: Андрей Павлышин
- Жанр: Пост-апокалипсис
Электронная книга - «Крига. Частини ІII–ІV». Краткое содержание книги:
— Потрапив у неласку?
— Неласку? — порснув Ур’яш. — Прийшла Крига, ось що. Князь вклав величезні кошти в підприємства, які одразу ж після запровадження крижлізних технологій виявилися passé, і всі збанкрутували.
— Ах. То він розтальник.
Ур’яш наклав на носа пенсне, подивився зблизька із клінічним подивом.
— Ви б краще сіли, Вєнєдікте Філіповічу, занадто великим це буде шоком для вас. Ці люди, більшість із них… ну, але буду щирим: ці люди майже всі, за винятком, може, декого з вищих урядовців, котрі потрапили на посаду завдяки власним амбіціям, як-от Тімофєй Макаровіч, усі ці люди не мають жодних гідних уваги політичних поглядів, бо вони просто дýрні. Я знаю, що ця недуга зовсім чужа вашому досвідові, й вам важко змусити себе до емпатії, проте спробуйте: вони дурнí, усі однаково, дурнí, як різницька колода. «Заморозники»! «Розтальники»! Це б означало, що вони щось там у своїх довбешках вимудрували на власну користь: що їм вигідніша така чи інша політика, Історія, що точиться в один чи інший бік. Але послухайте бодай хвилю їхні банальні бесіди, дурноголові дискусії, які вони провадять із величезною серйозністю. Дитина, яка бавиться ляльками, краще розуміється на людській анатомії, ніж вони в справах світу поза межами салону. Знуджені дами зустрічаються, щоб зазнати чогось збудливого на спіритичних вечірках і теософських лекціях, і так завдяки моді, господин Ґерославський, завдяки моді потрапляють у распутінські середовища, аж ось я чую, що ми в Росії маємо якихось «придворних мартинівців». Ха! Або два землевласники, упившись до нестями, з ведмедями танцюють, до ще більших дурощів один одного під’юджуючи, а до чого: що в політику підуть, — а яка нині політична мода? Демократи? Націоналісти? Соціалісти? Ліберали? Заморозники? Розтальники? Ну то вже! Et voilà! Так завжди було в Росії, і так буде, позаяк уже замерзло. А тим паче, коли під Кригу приїжджають, — яка про них правда, — тут він почав тицяти цигарою у бік різних поважних постатей. — Дýрень! Дýрень! Дýрень!
Спустилося по язику довгу змію диму.
— Що трапилося? — спиталося упівголоса.
Він уже відкрив було уста, але в останню мить стримався. Тільки посміхнувся і сховав пенсне.
— Прошу йти за мною. На віддалі десяти кроків, аби чуток не виникло. Вєнєдікте Філіповічу, спробуємо якось зарадити вашому лиху.
Ур’яш спокійно зійшов із ґалереї і повернув у коридор ліворуч. Попрямувалося за ним твердим кроком, цигара допомагала зберігати видимість безтурботности. Що трапилося, думалося, не зводячи погляду із плечей худого, та ж те сталося, що знову якийсь безголовий, суперечливий логіці наказ звалився на Шульца та його людей і вивернув їм догори дном політичні плани, сплутав усі шикування, зруйнував уже готові стратегії. Розчарований Францішек Марковіч видихає тепер гіркотою на Санкт-Петербурґ і все, що петербурзьке. D випливає з C, яке випливає з В. І де ж у цій мозаїці великої імперської політики виявиться Батько Мороз?..
Ур’яш вказав на вхід до кутового непрозорого покою, тобто зі стінами, спорудженими з цегли або дерева, що відокремлювали його від решти палацу. Увійшлося до покою; він велів терпляче чекати, відступив до порогу й тихо зачинив двері. Зовнішні стіни й підлога, не вкрита жодним килимком, показували надміру барвисту панораму нічної тайги у світлі Місяця першої чверті, великі простори різнокольорової криги й снігу. Відкрилося годинник. За сім хвилин дев’ята. У глибині палацу залунали перші такти музики. Пошукалося попільничку. У вітринах і на внутрішніх стінах приватного кабінету була представлена багата колекція кісток мамутів і чернородков. Mijnheer Іртейм показав колись один такий: грудку тунґетиту, знайдену сороками на поверхні землі, ранній уламок основної маси, яка впала на Підкам’яній. То була найцінніша форма тунґетиту, оскільки її вартість вираховували не винятково за вагою, а передусім — за формою і композицією. Чернородки, що нагадували людські й звірині фіґури, бурятські шамани вважали найпотужнішими талісманами. Існували також полімінеральні студінники: тунґетит у формі прожилок у кремені й ґраніті, покручені піщаникові чернородки тощо. Колекція графа Шульца вартувала понад сто тисяч рублів. Захоплювалося експонатами, поволі прогулюючись уздовж шаф і засклених стояків. Кілька чернородков справляли виняткове враження, важко було опиратися враженню, що вони якимось чином були відлиті инородческим митцем, — у вигляді жінки в благословенному стані, мамута, людини на колінах, людини з оленячими рогами… Пригадалися виліпки-мороженики причинного Пєґнара. Здригнулося.