Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства
- Автор: Канигин Юрий Михайлович
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: А.С.К.
- ISBN: 966-8291-18-2
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства». Краткое содержание книги:
Книга розрахована на широкий читацький загал, усіх, хто прагне глибше пізнати себе, свій народ, його минуле, сьогодення і майбутнє.
Словом, поруч з уривкамн-шедеврами новий варіант другого тому «Мертвих душ» був наповнений розповідями про дивних, відбірних, ідеальних людей і навіть «надлюдей». Тут розкривалися цілі педагогічні системи: як стати «людиною», як піднятися над іншими людьми, як опанувати «науку життя». Твір містив також надзвичайно цікаві психологічні етюди і правила поведінки.
— А чи не можна конкретніше? — зауважив я. — Адже це все загальні слова…
— Будь ласка. Не потрібно доводити, що в заключних розділах «Мертвих душ» є розлогі психологічні екскурси, а також щось подібне до методики виховання молодих людей. Суть їх одна: як виховати знавців «науки життя», котрі вміють виділятися серед «профанів», використовувати їх у своїх інтересах (Чичиков тим і займається, що одурює решту персонажів). Але, припустимо, все це ні про що не говорить. Однак гляньмо на важливі «вкраплення'' в ці розмірковування письменника. Ось одне з них: «Незчисленні, як морські піски, людські пристрасті, і всі вони схожі одна на одну, і всі вони на початку підкоряються людині, а потім вже стають страшними володарями її. Щасливий, хто обрав собі найпрекраскішу пристрасть; зростає і десятериться з кожною годиною і хвилиною незмірне його блаженство, і входить він глибше і глибше у нескінченний рай душі».
Це ж уривок з першої (вступної) частини «Тат твам азі», щоправда, з дещо поліпшеним стилем. Далі говориться (Гоголь пропускає ці слова): «Як дрібка солі, розчиняючись у воді, стає єдиною з нею, так само стан єдності душі і розуму називається Турайєю». У цьому розділі йдеться про методи так званої Турайї — концентрації волі, свідомості і духу з метою «психічного перетворення» людей на «арійський лад» [Аналогом «Турайі» у ведичній практиці виступає метод «Самадхі» як гілка
Раджа-йоги (масового гіпнозу)].
А почитайте уважно першу главу з чорновиків другого тому, де йдеться про виховання і життя дивної людини Андрія Івановича Тентетнікова. У ній подаються дуже цікаві міркування про психологічну підготовку юнаків; також згадується про якогось всезнаючого («все було йому відомо») учителя Олександра Петровича, який прищеплював вибраним учням «вищий розум», точніше, доводив їх до «вищих ступенів розуму», підвладних лише небагатьом. Іншими словами, готував суперменів, які вміли «зберігати серед будь-яких прикростей високий спокій»… «Саме цю науку життя він зробив предметом окремого курсу виховання, розрахованого лише на відмінників», — пише Гоголь. Так, система відбору в супермени була дуже жорсткою. Ми дізнаємося також, що цей Тентетніков був масоном і мав відношення до складних і темних справ.
— Ви знаєте, — продовжив Гуру, — ми порівнювали зазначені місця «Мертвих душ» з методиками підготовки «залізних рицарів» Тевтонського ордену — цих білявих похмурих красенів, які вміли зберігати незворушний вираз обличчя у будь-яких битвах, — і бачили абсолютний збіг.
Другий том «Мертвих душ», написаний, точніше, вимучений уже хворим, стомленим від життя письменником з надзвичайно тонкою і благородною душею, читали лише двоє-троє людей. Звичайно, у ньому були, я гадаю, розділи — справжні шедеври. Але були я розділи, де розкривався вміст таємнихмасонських манускриптів, і… надійшов наказ спалити…
— Від кого міг надійти такий наказ? І як ці манускрипти потрапили до Гоголя? — здивовано запитав я.
— Щоб відповісти на ваші запитання, потрібно зробити ще один відступ. Отже, серед тих, хто бачив спалений рукопис Гоголя, були, найвірогідніше, графи О. К. і О. П. Толсті.
«ІНТИМНИЙ ДРУГ ЦЕСАРЕВИЧА»
Молчите, проклятые книги! Я вас не писал никогда!
А.Блок
— Граф О.П. Толстой — сама по собі маловідома постать, цікава лише своїм ставленням до Гоголя; у нього в московському будинку на Нікітській мешкав вимучений письменник останні два роки (після відвідання Палестини). Тут, у кімнаті на першому поверсі, він і помер. Звідси Гоголь їздив в Україну, у маєток матері, жив там якийсь час і знову повертався до Москви на Нікітську І так кілька разів протягом 1850–1852 років.