Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства

— Ви не повірите, — зазначив Гуру, — але ці нариси допомогли мені відновити по пам'яті зміст прадавнього манускрипту «Тат твам азі» («Ти є той»). Це лівоарійський підручник з психології і масового гіпнозу чи щось на зразок «порадника надлюдині»: як досягати и утримувати владу над іншими людьми. Такі «підручники» були як у атлантів, так і в протоіндійців, звичайно, у вкрай обмеженій кількості. «Тат твам азі» ліг в основу пізнішого східного порадника з технології масового гіпнозу — Раджа-йоги: «Ахам Брахма асмі» («Бог в мені»). Ці надзвичайно рідкісні манускрипти були доступні лише вищим жерцям Атлантиди, а пізніше — джайністських храмів. Тепер це святая святих езотеричних товариств: про них знають лише великі магістри провідних масонських лож і, можливо, десятків зо два посвячених найвищого ступеня. У нас, у монастирі Ас'я-Риші, вони були і зберігалися, як мовиться, під замком.

— Чому?

— Тому що це, по суті, вступ до ще небезпечнішого манускрипту, який я навіть називати не хочу, бо він містить алгоритми психічного терору. Його взагалі варто знищити. У допотопному світі, особливо в Посейдонії (Західній Атлантиді), не лише здійснювалася підготовка «надлюдей», а й певний час домінувала концепція надлюдини ієрархічної піраміди тотального панування, створюваної нею. За багато століть були написані ґрунтовні порадники з парапсихології, психоаналізу (вчення Фрейда — дитячі казки у порівнянні з цими вченнями), масового гіпнозу. Деякі з цих порадників мали Гітлер і вищі бонзи СС. І, звичайно, елітні масонські ложі.

— Гаразд, — перебив я Гуру, — а як це потрапило до Гоголя? І причому тут «Мертві душі»? Нарешті, як все це довести?

— Не знаю, — відповів Гуру. — Можу лише висловити припущення. По-перше, «Тат твам азі» починається тими ж словами, що й лист Гоголя до свого найближчого соратника С. П. Плетньова: «Є речі, які неможливо пояснити. Є голос, що керує нами, перед яким мізерний наш жалюгідний розум, є багато того (далі у Гоголя пропущено — Ю. К.), що може відчувати лише надлюдина в хвилину медитації». Перша частина фрази (до дужки) дослівно збігається з текстом «Тат твам азі», друга — частково.

Далі, у цьому ж листі: «…силою внутрішнього ока і вуха я бачу і чую… рух душі людини; стає мені ясним і рух маси».

Це — дослівна виписка з того самого манускрипту про масовий гіпноз. Якщо подібні словесні «шматочки» зібрати воєдино (а їх багато у другому томі «Мертвих душ»), то стають помітними дивовижні збіги. Я навів лише два приклади.

— По-друге, — продовжував Гуру, — спалений другий том автор у своїх листах трактує як щось «надлюдське», таке, що стане дивовижним підручником з життя і змінить психологію мас. Росія в ньому — ніби декорація, на тлі якої розгортається досить дивне неросійське життя і якось ходульно діють — навіть не стільки діють, скільки красуються — дивні фігури «надлюдського», ідеального штабу (супермени, що відбулися і не відбулися). Костанжогло, Мурадов, Тентетніков (колишній масон) і його таємничий учитель Олександр Петрович, та й основний герой Павло Іванович Чичиков проходять досить дивну, нечувану в Роси, «школу життя» на масонський кшталт. Тут висвічується «темне минуле», про яке Чичиков натякає в першому томі.