Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства

Вчений доживав свої дні у монастирі. Перед смертю звелів у кімнаті поруч з собою поставити ліжко, на якому помирав прокажений. Як і Гоголь, Паскаль швидко прославився (своїми відкриттями у фізиці і математиці), потім раптом «зламався», став відмовлятися від власних відкриттів і написав духовно-філософську покаянну працю — «Філософічні листи» (аналогія гоголівських «Вибраних місць із листування з друзями»).

Паскаль був «просунутим» — людиною «шостого кола», або «шостої раси», — і в XVII столітті говорив таке, що лише в наші дні стає більш-менш зрозумілим ученим-спеціалістам. Наприклад, його слова: «Невміння вивчати людину змушує вивчати все інше». Самій же особистості Паскаля (як і Гоголя) найкраще пасують його власні слова: «Людина найслабша тростинка в природі, але тростинка мисляча».

І ця геніально мисляча тростинка — Гоголь — у холодній, безмежній, монголоїзованій Росії просто зламалася. Він також був людиною «шостого кола» («шостої раси»), час якої настане лише в XXI столітті.

Ми живемо в «осьовий» період часу (за Біблією — в «кінці часів»). Закінчується ера Риб (ера Церкви) і настає ера Водолія (ера Живого Бога), котра триватиме 2160 років, починаючи з 2003 року. Вона ж — ера біблійного Тираса, тобто слов'янства, провідна роль у якому — за Мешехом (Росією) і Тувалом (Україною).

Бачите, який «тугий вузлик» виходить. Але зав'язуватися він почав 150 років тому, в середині 40-х років XIX століття, коли розпочався інкубаційний період нової ери, що народжувалася, і нової раси людства — так би мовити, раси Гоголя. Таких людей, які набагато випереджають свій час, стає дедалі більше в «кінці часів». Не всі вони, звичайно, геніальні і навіть не всі помітні. Але їхнє життя в нашому середовищі — це саме «видимий світу сміх і невидимі світу сльози». їм «нудно на цьому світі, панове!» Все це слова Гоголя.

Ми говорили, що Гоголю було вкрай важко жити в Росії, яку він добряче відшмагав. Тепер додамо: і в Європі це була людина «шостої раси», не від світу цього. Нинішній «осьовий час» почався у 40-ві роки XIX століття. «Сорокові фатальні…» Не лише в XX, а й у XIX столітті. Це початок найбільшого фарисейства на Землі (1847 рік — «Маніфест Комуністичної партії» К. Маркса і Ф. Енгельса), це французька та інші революції в Європі, це Кирило-Мефодіївське товариство, це «прозріння» слов'ян і чітке оформлення української ідеї (Шафарик, Куліш, Максимович, Шевченко), це духовне народження Батька вашої нації — великого Тараса, початок його Голгофи і його Слави. І це реалізація української домінанти — «галичанського сакрала» Гоголя, — його духовне просвітління і його душевний і фізичний злам.

Що з того, що він у миколаївській Росії з ії гнітючим кріпосним середовищем, з собакевичами і ноздрьовими тихо говорив друзям: «Цим крутим поворотом, що стався не з моєї волі, наведений я був зазирнути глибше в душу взагалі і дізнатися, що існують ії вищі ступені та явища». Друзі здивовано стенали плечима: з вами, мовляв, усе ясно. Гоголь зрікається всього ним написаного і чітко пояснює своє дивацтво»: «Письменник, якщо лише ти наділений творчою силою створювати власні образи, виховайся перше як людина і громадянин землі своєї, а потім вже берися за перо! Інакше вийде невлад».