Студії з української етнографії та антропології

Коли з'являється молода, починають співати: «До нас, до нас! У нас весело й гучно; у нас вітер мете хату, сонце хліб нам пече, сама вода ллється в бочку, бо такі у нас звичаї» '**.

Прийом молодих у хаті молодого цілком одповідає тому становищу, яке мусить займати в екзогамічній громаді дівчина, вихоплена з чужого роду. Передусім молода мусить перейти через очищення, щоб розвіяти сліди магічної сили, що вона могла дістати від своїх з ріжною метою, починаючи від свого увільнення аж до поневолення чоловіка Тому молоду та цілий її поїзд переводять через вогонь '**. Ще нині, коли весільний поїзд наближається до хатн, запалюють перед хатою багаття, — чи просто трохи соломи,— і заставляють проїхати воза з молодими через нього. В деяких місцевостях цей звичай замінено тим, що йдуть назустріч поїздові з походнями чи просто з шматками запаленої смоли; иноді також окроплюють поїзд водою IW. У бойків, у Галичині, молода не злазить з воза звичайним способом, а стає на дишель (все одно, чи їдуть кіньми, чи волами); дійшовши до кінця дишля, вона злазить на землю .

Потім починається прийом молодих батьками молодого, що виходять на поріг хати з хлібом та сіллю. Церемонія ця також має риси релігійного характеру давніх часів. На Поділлі мати молодого питає свою невістку: «З чим ти йдеш до мене?» — «З хлібом, та сіллю, та з твоїм сином»,— одпо-відає молода, і після того вона обмінюється хлібом зі своєю свекрухою. В деяких місцевостях скидають потім з молодої намітку і кладуть цю намітку на піч '**, Увійшовши в хату, молода зараз же приносить першу жертву пенатам свого нового дому і тим приєднується до культу родини свого чоловіка: вона кидає у підпіччя чорну курку 100, заховуючи при тому ритуальне мовчання Екзогамічний характер шлюбу та ворожі почуття молодої до її нової родини виявлені не тільки в цьому звичаєві мовчання, але також і в народному забобонові, що коли, пускаючи курку в підпіччя, молода встигне зирнути туди і в той самий час висловить у думці бажання, щоб свекруха вмерла, то та конче-таки вмре того самого року. Через те в деяких місцевостях, маючи це на увазі, щоб запобігти цьому, гасять у хаті всі вогні перед прибуттям молодих, а жінки стають перед піччю, щоб не моЖна було в неї заглянути. Тоді молода, ввійшовши до хатн, в пітьмі застелює стіл скатіркою, що вона її принесла з собою, і кладе на стіл свій хліб; потім пускає під стіл курку, а образ, принесений з рідної хатн. кладе на лаву. Виконавши все це, вона перескакує через стіл І сідає на покуті. Тоді засвічують свічки, й усі сідають за стіл Иноді також свекор, зустрічаючи невістку, дає їй шматок цеглини з печі чи сирого буряка тощо. Молода все кидає на землю. Це звуть приохочувати молодуш. що. без жадного сумніву, виявляє сліди екзогамії. У східній Україні, нк і в багатьох инших місцевостях, хор радить не лякати щойно приведену молоду: «Не робіть гомону, не лякайте; нехай наша пере-пілонька переймає соловейкові звичаї» ма.