Студії з української етнографії та антропології
- Автор: Вовк Федор Кондратьевич
- Год: 1995
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Студії з української етнографії та антропології». Краткое содержание книги:
m ЧуАиискіА. Труд* мспед. IV. ст 443 ІІгі факт, кили він працями* (а на дуже гхкльмі припустити йога), явля* собою дуже цікавий компроміс між обов'язковою дефлорацією (■ вона. як ми це побачимо далі, стяла сутнім актом народного имюбу у всі« народі») та утрннаииян од тілесного сднаикя кілька день після шлюбу, ик то було прийнято т» рекомендовано старими релігіями. а також » ірнстіянством Сліди цього утримання знаходимо в іиду сів (АаѵаІДуапа. І, 8. 10; Pftraskara, І, 9, 8- 10, цит у Осипова. ор сМ., 173), у жидів (Tobias. гл. VIII, ст. 4), у греків тв > римлян («Primus nuptiarum die« verecundiae datur Macrobius». I. cap IS) Карфагенський собор иака зуваи його в IV ст (Sponsus et sponsa cum benedicendi sunt iacerdote a parentinu* et paranymphta oflerantur. qui cum benedictk>nem accrperint eadem nocte pro reverentia ipsius benedictionis in virgmitale permaneant Condi Corl-hag.. IV. con. ІЗ у Гільдебрандгя De nuptiia vet. christ.. M); духовенство рекомендувало цей івичай у Франції (Hk moneat eos çacerdos ut triduo se custodian! a polhiciooe camiv Marlene. De antiquis ecdesiae ritfbus. 2. col 371; y Ed du Méril. op eft.. 72). в Італії (ibidemІ. в Німеччині (ib ta Weinhoid Die deutschen Frauen. 260) і т д Духовенство вимагало від нетерпеливих кохаиців, шоб вони купували в них дозвіл «Мешканні Аббевіля одного дня,— оповідає Laumier (op. cit., ст. LV),— збунтувались yd ралом та вимагали права спати з своїми жінками з першого дии шлюбу, та. шо було иаАгіриіе.- шоб нікому нічого не платити за це право їм за грозили драконом, шо задуиіии сім іиршиї чоловіків Сарн, які занадто потішились використати з насолодою свої права Аббеаїльц) кпнли собі з цього дракона. Мертамійські лавники передали справу парламентові 19 березин 1409 р парламент прийняв наказ, в якому «заборонялось Аміеиському єпископові та священикам брати чи вимагати гроші з молодих за дозвіл спати їм з своїми жінками иа перший, другий та третій дгнь після шлюбу; цебто кожний мешиаиець міг слати
з своєю жінкою без дозволу спископа та його енншеників Ця постанова була проголошена при акламації цілої прекрасиої стати Пікардії» Цс втриманім й тепер спостерігають у болгарів (Чолакомь, ор сН . 92), у сербів (Ami Boué. La Turquie d'Europe, II. 4%). y хевсурів (Макс Ковалевскій, Законі» и обмчай. II. 104) тошо
Але коли нічого довести не можна, обвинувачують молодого і навіть б'ють його. Тоді перша сваха бере молодого за руку, веде його у двір та примушує витягати всі цвяхи, які трапляться по дорозі: в дверях, у колесах тощо, аж поки він не відчує, що йому стало ліпше. Але капи молодий, після всіх заходів, все-таки не годен виконати сво€Ї функції, ііебто зробити калину, то його заступає дружко !35. Однак у деяких місцевостях конечну дефлорацію, яка будь-що-будь мусить відбутись, і то саме в цей момент весілля, робить сама молода або свахи, що просто проривають гимеп пальцями.
Наведені факти достатньо доводять, що оглид одежі молодої (так само як і мшодого) народний звичай вважає не тільки заходом, щоб запобігти хитрощам молодої, якій иноді треба сховати свій гріх, але й істотною осторогою для самого молодого проти чарів, що в ріжних формах можуть чинити на нього. Звичайно, дівчатам приходиться хитрувати: вони вміють, наприклад, заховати трохи пір’я, вискубленого з молодої птиці, бо в такому пір’ї тримається трохи крови, і т. д. А все-таки на ці остороги, що їх треба вживати, не треба дивитись так, як Боплан та инші дослідувачі, навіть новішої епохи. З більшою рацією можна пояснити їх значення як повір'я, засноване на символізмі, яке трапляється у всіх народів2îf'.
На цілій східній Україні, на Лівобережжю, молоді лишаються в коморі стільки часу, скільки треба для шлюбного єднання, а на Правобережжі, на західній Україні, вони зостаються там цілу ніч і виходять звідти тільки другого дня рано. Тільки в кількох повітах, що межують з самим Дніпром та наближені до лівого берега, додержують лівобережного звичаю. У першому випадку дружко, після умовного сигналу (молодий стукає в двері або кидає свого чобота), всіх про це сповіщає. Тоді, взявши меч, ідуть до комори, щоб вивести звідти молодих. В деяких місцевостях, однак нечисленних, молодий.
подавши сигнал, ховається; подекуди, не так часто, він, навпаки, ховає молоду і мусить дати кілька копійок тому, хто її знайде. (Потім ми скажемо ширше про ці два звичаї). Свахи скидають з молодої сорочку й дають їй ту, іцо вона мала на собі перед тим; вони також надягають їй шапку молодого. У випадку, коли є докази її дівоцтва, молода мусить співати таку пісню:
Темного лугу калина.