Студії з української етнографії та антропології

В одній з цих пісень говориться:

Викотили, викотили,

Та медову бочку |вг.

Видурили, видурили В пана свата дочку.

Та поклали її, милу,

На постелю білу...

Ой ми ж її не дурили,

Сама захотіла Червоного буряка До білого тіла...

В иншій пісні рідня молодої звертається до товариства молодого та просить їх не бити дівчини та не сварити її, а прийняти її, як гостю, не пускати її ходити босою по росі на луках та давати їй кожуха зимою. Мати молодої звертається нарешті до свого зятя та просить його пригорнути жінку до свого серця та дати їй ознаку, цебто дати доказ її дівоцтва .

Дочка прощається з матір’ю дуже ніжними словами:

На добраніч, на добраніч,

І не на одну годину, і не на всю ніч,

І не на всю ніч, і не на весь рік,

1 не на весь рік, а на весь вік.

А бояре похваляються, голосно співаючи:

Ми бояре-ловчі, у нас ноги вовчі;

Ми вловили звіринку, вона має перинку...

Мн її піймали, у перину загортали... іа

форму грабунку: двом молодцям з роду вбитого доручається заграбити умовлену частину худоби з роду того, хто вбив (Макс КовалсвскіА, Законъ и обычай на Кавказѣ II. 17)

У всіх слав'янськнх та індо«вропейських народів молода іде в супроводі товаришів молодого, иноді по-військовому озброєних, щоб оборонятись та відбити всяку спробу захоплення молодої (Ed. du Mèril, op. cit., 50; Laumier, Gfcrem. nupt., 138, 159 etc.).

1,1 У Болгарії замісць курки дають півня, оздобленого намистом з печених кукурудзяних зерен. Один з слотів урочисто несе його в поході-

Про символічне значення бочки див. Потебня, Обьясненіе малорусскнхь я срод. народи пгсенъ, II, ст. 9 ,м A Wereszczyteka, op. cit. (Рукопис).

,И О Roszkiewicz, ор cit., 27, № 124. 125

Ритуальні удари батогом, що молода дістає від свого майбутнього чоловіка, практикуються у всі* слав’янських та в инших індоєвропейських наро-дів1“5. їх пояснюють самі слова молодого, які він примовляє, і пісні, і коментарії вчених, як символ підлеглости жінки чоловікові. Сумцов, на нашу думку, дає дуже правдоподібне пояснення цього примітивного значення. Він знаходить в них аналогію з ритуальними ударами луперків під час луперна-лій (Lupernalia —свята в честь Пана) у стародавніх римлян та з медоносними батогами асвінія (Asvines), шо символізували ранню та вечірню росу, шо сприяє родючості нив us“. Цей погляд підтверджується звичаєм, що переховався в багатьох місцевостях, де молодий тільки обмахує довгим батогом молоду з усіх боків |в6, а то й вдаряє ним по возі'®7, об'їжджаючи навколо. Знаходять також вказівки щодо цього звичаю на Білорусі, де молодих підіймають зі шлюбного ліжка ударами батога; тут батіг чи палиця фігурує, як і взагалі в більшій частині шлюбних обрядів. Знаходять також наближення до цього у пісні, що її співають, виконуючи звичай посипати зерном людей та хати на Новий рік; в цій пісні св Ілля сходить з неба на весілля з хлібовим батогом у руках. Де махне він батогом, там родить збіжжя.