ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло

На генераторі ви бачите 30 важелів, починаючи з низької потужності (15V). У кожного наступного важеля на 15 вольт вища потужність. Експериментатор каже, що у разі помилки учня вам потрібно щоразу натискати важіль наступного — вищого рівня. На панелі управління зазначено не лише напругу, а й її словесні описи. Десятий рівень (150V) — «Сильний удар», 13-й рівень (195V) — «Дуже сильний удар», 17-й рівень (255V) — «Інтенсивний удар», 21-й (315V) — «Надзвичайно інтенсивний удар», 25-й рівень (375V) — «Небезпечний для життя удар», а 29-й і 30-й рівні (435V і 450V) позначені зловісним знаком XXX (хардкор болю і влади).

Ви разом з іншим добровольцем тягнете жереб, щоб визначити, хто яку роль отримає. Вам випадає вчитель, а другому учаснику — учень. (Жереби підтасовано, інший учасник — працівник, який завжди отримує роль учня). Це чоловік середнього віку з делікатними манерами і ви допомагаєте провести його до сусідньої кімнати. «Тож зараз ми підготуємо учня до отримання покарання» — дослідник звертається до вас обох. Руку учня прив’язують і до правого зап'ястя прикріплюють електрод. Електрогенератор у сусідній кімнаті передаватиме електричні удари учню у разі його помилки. Ви спілкуєтеся через гучномовець, а експериментатор стоїть поруч з вами. Вам завдають удару третього рівня потужності — 45V, що відчувається як незначне болісне поколювання, тож тепер ви уявляєте, як виглядають рівні струму. Експериментатор подає сигнал розпочинати «дослідження вдосконалення пам’яті».

Спершу ваш учень упорується добре, але потім починає помилятися, і ви натискаєте важелі потужності. Учень скаржиться, що удар стає болісним. Ви дивитеся на експериментатора, який кивком голови велить продовжувати. Зі збільшенням рівня потужності учень вже кричить, що хоче припинити дослідження. Ви сумніваєтеся, але експериментатор наполягає, що у вас немає вибору і ви мусите це робити.

Тепер учень починає скаржитися на слабке серце і ви демонструєте спротив, але експериментатор наполягає на продовженні. Помилки множаться, ви благаєте учня сконцентруватися і давати правильні відповіді, бо не хочете його кривдити струмом високої потужності. Проте ваші поради не допомагають — учень знову й знову помиляється. Зі збільшенням інтенсивності він викрикує: «Я не можу більше, випустіть мене звідси». Потім до експериментатора: «Ви не маєте права тримати мене тут! Випустіть мене!». З вищим рівнем він волає: «Я відмовляюся відповідати! Заберіть мене звідси! Ви не можете мене тут тримати! Ой, як заболіло серце!».

Вочевидь, ви вже не хочете мати нічого спільного з цим експериментом. Ви повідомляєте експериментатора, що відмовляєтеся продовжувати. Ви не той, хто в такий спосіб кривдить інших. Вам хочеться вийти. Але експериментатор і далі наполягає, щоби ви продовжували. Нагадує вам про контракт, вашу згоду на повну участь у дослідженні. Ба більше, він бере на себе відповідальність за наслідки ваших дій. Після ввімкнення 300V ви промовляєте наступне слово, але учень мовчить. «Він не відповідає», — кажете експериментатору. Просите його піти в кімнату і перевірити, чи з учасником все гаразд. Той безпристрасний і не йде перевіряти стан учня, а каже вам: «Відсутність відповіді упродовж певного часу — приблизно п’ять секунд — прирівнюється до помилки», тому що є правило: мовчання карається так само, як помилка.